Частина 6. У якій... просто няв

Та Аліса не з‘явилась. Не через тиждень, не через два. Я звісно забила тривогу і стала шукати дівчину по спільних друзях і знайомих. Та вони дивувались мені і казали, що ніколи такої дівчини не знали.

Ще деякий час, я намагалась, щось зрозуміти. Та Аліси, наче ніколи не існувало: ніхто її не знав, квартира її належала іншим людям, машина теж, на її роботі працювала інша жінка тощо. Від неї нічого не залишилось. Навіть всі наші переписки у телефоні були стерті.

Мені не хотілось вірити в це божевілля, проте всі мої знайомі наполягали — Аліса лише моя власна примара. І кінець кінцем, я піддалась суспільному напору і пішла до психолога поговорити про це.

Пройшов рівно рік, я майже ніколи і не згадую вже цю ситуацію. Сьогодні, що зрозуміло, Новий рік, я прикрашаю ялинку у вечірній сукні та чекаю на друзів.

За цей час  багато, чого змінилось. Моє ставлення до нового року, наприклад. Я щиро полюбила його, та іноді все ж таки сумувала. Як зараз. Перед моїми очима стояв білосніжний котик з величезними смарагдами. Дуже стурбований котик, який хвилювався за мене... як у нашу останню зустріч. 

Що це було? Невже справді кохання з першого погляду? Та я ж ніколи не знала Ярослава. Знайома була лише з ним — ніжним і теплим, маленьким пухнастиком.

У двері подзвонили, примусивши мене відволіктись від власних думок.

— Іду, іду! — вигукнула я і поспішила відчиняти друзям. — Секунду!

Але за дверима була лише одна людина.

— Ти..? — зробивши крок назад, я з жахом дивилась на нього. — Як таке можливо?

— Привіт, — посміхнувся мені хлопець з тієї самої картини. — Мене звати Ярослав. Поговоримо?

Не знаю, чим думала, проте я впустила цього незнайомця до квартири. А в моїх грудях зародилась надія. На те, що все було справжнім. Мій Котик був справжнім.

— Чаю? — запитала його, коли ми увійшли до кухні.

— Ні, — покачав головою Ярослав. — Почну з початку. Снігова Імперія існує, я її спадкоємиць. Минулого Нового року я випадково дізнався про заколот проти моєї родини. Той хлопець Еміль і його подруга-шахрайка. Вони разом вигадали цей план. За допомогою магії обернути мене на кота. Звісно їм допомогали. Дуже багато людей до того ж, які займали значне місце біля короля. Наприклад головний міністр теж в це вплутався.

— Ого... — прошепотіла я. — Отже це все правда.

— Але ще до цього, я познайомився з Алісою. Два роки тому. Вона дуже багато розповідала про свою гарну подругу і я вирішив подивитись на неї. Рік я жив тут, не подумай, я не божевільний. Я просто жив тут та іноді бачив тебе. Та навмисно не підвлаштовував зустрічі. Просто чекав свого часу. Іноді бачив, як ти годувала птахів надворі або у супермаркеті, щось купувала. Та частіше ти була на роботі... А потім все ж таки набрався сміловості зустрітись з тобою насправді. Мені хотілось влаштувати казку. Знаєш, як про місцеву попелюшку. Згоден, напевно перегнув. Все пішло не так, як мені хотілось... я хотів бути справжнім принцем. Не по титулу. А таким, як у ваших фільмах. Таким, про якого дівчина мріє...

— І я опинилась у твоєму світі, — кивнула. — А як повернулась назад?

— Я загадав бажання, — посміхнувся чоловік. — А ти...

— Загадала, щоб ти знов став людиною. А після опинулась тут. І цілий рік була сама! Ходила по психологам! Та я ж себе божевільною вважала! — закричала на нього.

Підхопивши рушника, який доречно був під рукою, вдарила його.

— Ти! Кіт! Дуже, дуже поганий кіт! Поганий кіт! — кричала, лупцюючи його.

— Гей! — намагався достукатись до мене чоловік. — Вибач, будь ласка, я не хотів! Тобто хотів! Тобто...

Та мені було байдуже, що він там каже. Я від душі, била його.

— Няв! — несподівано вигукнула ця неможлива людина. — Няв.

Стало так смішно, ну справді чого це я. Доросла жінка, бігає за хлопцем з рушником. Бо він переніс її в інший світ, а потім повернув. Ситуація — просто мрія психолога!

Не витримавши, розсміялась.

— Шалений! — вигукнула я і відкинула рушника. — І де ти тільки був тільки цілий рік?

— У себе, — серьйозно подивився на мене Ярослав. — Сумував за тобою. Магія Аліси працює лише на Новий рік. Прийти сюди раніше ми не могли, вона і сама застрягла у мене вдома... тому я чекав. І це був найдовший рік у моєму житті!

— У моєму теж... — тихо сказала я.

— Знаю, не маю права просити про це... та я прошу лише про один шанс. Дозволь мені бути поруч і я обіцяю, що зроблю тебе найщасливішою жінкою у світі!

Звісно, я погодилась. Не думаючи, який довгий шлях нас чекає попереду. Пройде дуже багато часу, поки люди з інших світів почнуть розуміти і чути один одного.

Але рівно через п‘ять років. На Новий рік, мій котик зробе мені пропозицію і я скажу «так». Я вийду заміж і стану імператрицею Снігової Імперії, та це вже зовсім інша казка.

Звісно, наша історія не ідеальна і ми зробили дуже багато помилок. Але це життя. І час від часу треба давати собі можливість повірити в диво або навіть просто зробити помилку. Ту саму, яка змінить весь сюжет вашої книги. 

Гарних вам новорічних свят! І... няв.