81 розділ (!)

Вона лише ледь-ледь похитала головою. Повільно. Вперто. Ні.

Добре, що на вулиці вже стемніло, і єдиний ліхтар поблизу давно перегорів, бо наступне, що я зробив, виглядало б збоку… надто. Занадто чесно. Занадто неконтрольовано.

— Хотіла поцілунок? — прошепотів я, і в голосі було щось, від чого вона затримала подих.

Я різко підвівся, змусивши й її піднятись разом зі мною. Рух був грубшим, ніж я планував, але руки її не відпустили — навпаки, вона наче сама потягнулась ближче.

Я притис її спиною до холодної стінки автобусної зупинки. Вона легенько видихнула — чи то від холодного металу, чи то від того, як близько я стояв.

— Чорт забирай, Адель, — я нахилився над нею, впершись руками з обох боків її тіла, — чому я тебе слухаю?

Вона підняла погляд, закинула голову назад і посміхнулась тією своєю посмішкою, від якої мене кожного разу накривало хвилею тепла й злості.

— Що я роблю, спокусливе дівчисько? — пробурмотів я над її губами.

— Та роби все, що хочеш… — відповіла вона тремтливим, зухвалим шепотом.

І я зробив.

Я вп’явся в її шию, відразу знайшовши ту точку, від якої вона ледве вловимо сіпнулась. Запах її волосся — солодкий, теплий, знайомий — розчинив мене повністю. Я спустився нижче, до ніжної лінії ключиць, слідкував, як шкіра під моїми губами підіймається й опускається від її швидкого дихання. Потім я відірвався — різко, ніби повернув собі контроль.

Я торкнувся її щоки. Вона дивилась на мене так, ніби могла спалити очима.

— Я хочу тебе… — я вдихнув глибоко, намагаючись зібратися, — додому відвезти.