Ненавидь мене
63 Розділ
— Адель, передай, будь ласка, сіль, — сказав він.
Я подала. Дев торкнувся моєї руки пальцями — легенько, випадково… чи ні, але я забрала руку, перш ніж він встиг посміхнутись мені. Я опустила погляд в тарілку і продовжила нанизувати на виделку горошок.
Після вечері всі розійшлися по своїх «локаціях»: хлопці — тягнути до хати ялинку, Лея — шукати гірлянди, а я лишилась збирати посуд. І як тільки я поставила останню тарілку — Дев з’явився у дверях, тримаючи в руках коробку з новорічними іграшками.
— Хочеш допомогти? — запитав він.
— Не думаю, що я з цим на “ти” — відповіла я, і він засміявся.
— Нічого! Я допоможу. — Він нахилив голову. — Поки я контролюю - нічого не станеться.
Я видавила з себе посмішку.
Ми прикрашали дім усі разом: Крістіан намагався повісити гірлянду на найвищу точку, Лея стояла внизу й кричала:
— Вліво. Ні тепер праворуч. Брат, ти що дальтонік?!
— Дальтоніки кольори не розрізняють, Лея!
Дев бурчав на драбину, яка хиталась, а я отримала найприємнішу частину — скляні іграшки з коробки.
#2724 в Любовні романи
#1241 в Сучасний любовний роман
#252 в Молодіжна проза
Відредаговано: 12.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
