35 Розділ

Повз них неспішно проходив Едісон. Він помітив дівчину на корточках, сльози, її тремтіння. Хотів підійти і дізнатися чи все добре, чи не дістає її чоловік, що сидить перед нею. Підійшовши трохи ближчу впізнав у дівчині…

— Адель? — спокійно, але з тривогою запитав Едісон, підходячи ближче. — Ти… все добре?

Едісон миттєво встав між Каспіаном і Адель, спина прямою стіною. Очі блищали — холодні, як крига.

— Що тобі треба? — голос Каспіана був різким, різким і наповненим небезпекою.

Едісон не відступив. Він помітив Дарроу і відразу зрозумів, хто це. 

— Едісон — спокійно, але твердо сказав він. — Давайте без напруження. Вона в порядку, просто злякалась.

— Злякалась? — Едісон глухо насміхнувся. — Адель сидить на снігу і плаче. Ви називаєте це “злякалась”? — Якщо ви не вмієте поводитися, міс’є Дарроу, — спокійно відповів Едісон. — я забираю її.

Дарроу відчув, як його пальці стиснулися в кулаки.

Едісон нахилився до Адель і обережно допоміг їй піднятись.

— Що ти робиш? — вирвалося у Дарроу. 

— Вона довіряє мені, міс’є. — сказав він тихо. 

Едісон поклав руку Адель на плече, а у Каспіана аж брова сіпнулась, коли він це побачив. Його очі стежили за ними. Щось всередині розривалося: ревнощі, розгубленість, невпевненість.

— Довіряє більше ніж мені… — прошепотів Дарроу сам собі. Його руки стиснулися у кулаки, а голова повільно опустилася. — А як же… поцілунки? Її слова? Вона ж… навіть якщо грала… вона мала якусь причину… — Він послідував за ними. Не міг же просто відпустити її з якимось хлопцем. Він хотів забрати її назад. Але одночасно розумів: вона зараз обрала іншу сторону.

І у голові крутилася одна думка: чому… чому вона довіряє йому більше ніж мені?