14 Розділ

Я обійшла його й пішла до дверей, але він наздогнав за дві секунди. Схопив за руку, різко, гаряче, і притиснув мене спиною до дверей так, що я скрикнула. Потім — клац. Він зачинив двері на замок.

Ми залишились удвох. Він нахилився так, що його подих торкнувся мого обличчя. В очах — темний шторм. Ненависть, страх, розгубленість. Все впереміш.

Хтось постукав у двері. Він не відійшов. Навіть не глянув у той бік.

— Відчепись, Дарроу. Не чіпай мене.

— У такому стані ти нікуди не підеш, — низько, хижо. — Незграбне дівчисько.

— Відчепись… — я повторила.

— Перестань.

— Ні. Мені погано. Просто залиш мене в спокої. — я відчула як біль відходить, стало легше дихати.

— Ти чуєш мене?! — Я хотіла відійти від нього.

Він рукою прикрив мені рот — так швидко, що я тільки кліпнула. Моя злость вибухнула — я вкусила його. Сильно. До металевого присмаку.

Він різко відступив, але не відпустив. Навпаки — притиснув мене до дверей ще сильніше, так, що моє серце стукалось у груди, як божевільне. Його тіло було так близько, що я відчувала кожен його рух, напругу кожного м’яза.

Між нами загусло повітря. Гаряче. Важке. Небезпечне.

Його очі ковзнули вниз, на мої губи. Мої — на його розкушену шкіру. Ненависть і притяжіння змішались у щось таке, від чого дихати стало боляче.

— Не змушуй мене… — видихнув він так тихо, що це було майже стогоном. — …робити те, про що обидва пошкодуємо.

— Я буду кричати, якщо ти мене не відпустиш. 

Каспіан не відпустив. 

Він різко зірвався, коли я почала кричати. Руки його миттєво опинилися на моїх плечах, а наступної миті його губи впали на мої — раптово, жорстко, без жодного попередження. Я спочатку хотіла відштовхнути його, але його тепло і близькість миттєво паралізували мене. Серце калатало шалено, а думки плуталися.

Його губи тиснули, змушували мовчати, відбирали повітря. Я встигла лише різко вкусити його за губу, і він відскочив, як ніби обпікся.

— Ти не зрозумів, що я кусати вмію? — спитала я, голос тремтів, але не від страху, а від люті та здивування власної сміливості.

Його очі блищали, але замість гніву була легка напруга. Я не змогла відірвати погляд від його губ. Вони ще блищали після мого укусу. Я тихо промовила:

— Боляче?

І, відчуваючи неймовірне бажання, простягнула руку до його губ. Ледь торкнулася — і він миттєво зреагував. Одним рухом розвернув мене, притиснувши до стіни. Живіт знову наповнив біль. Я відчула холодні плитки за спиною і його силу, що не давала шансу відступити.