Глава 2

Той голос пролунав просто неймовірно, можна навіть сказати богоподібно! Такий м’який і приємний! Лише три слова, а я, здається, закохалася у нього…

Аж раптом я відкрила очі… Ні! Тільки не це! Прокидатися не можна було ні в якому разі! Треба було побачити як же розгортатимуться події далі! Аж раптом з кухні долинули мамині крики. Невже їй вдалося тоді мене розбудити? Якщо то так – навіть не могла уявити, що зроблю із нею. Втім все одно накидаю ковдру геть аж на голову і міцно-міцно закриваю очі, у сподіванні, що зможу побачити закінчення свого неймовірного сну.

Щось у мене навіть вийшло на якийсь момент. Ми вдвох їдемо на велосипеді по пустинному місту. Знову ніде нікого, падаємо… Мить – і ми знову їдемо, але Сінтел вже десь роздобула якусь куртку…

Мамина істерика знову вирвала мене із обіймів сну, сусідський пес жалібно скавулив на вулиці… НІ! Треба додивитися той сон до кінця! Як не дивно, то вже не було проблемою. Якимось дивом ми опинилися біля нашого дому і Сінтел ніби несла мене на руках. Ну як несла, скоріше підтримувала за плечі, а я ледь переставляла ноги… Чого б це? Раптом ми опинилися вже вдома і прямуємо до нашої кімнати, абсолютно не звертаючи уваги на батьків, які шоковано дивилися нам в слід із кухні.

- А бодай тобі! Чого ти постійно мовчиш! Ти що не бачив в якому стані вона приперлася? – крик мами пролунав зразу за дверима до моєї кімнати, але мені здалося, що вона кричала прямісінько мені у вухо. Сон зняло як рукою. Я скинула із себе ковдру і втупилася у стелю. Такий класний сон… Відчуття було таке, наче хтось образив мене сильно-сильно… Якби сама прокинулася, ну то б нічого, не так образливо було б, що не втримала такий дивний сон, але мене розбудили! Моє єство хотіло війни!

Варто мені було відкрити двері, як ледь не зіткнулася із мамою ніс до носа. Вже відкрила рота, щоб промовити в її адресу якусь образу, але її зовнішній вигляд ввів мене у ступор. Складалося таке враження, що вона взагалі не спала. Волосся скуйовджене. Синяки під очима… Вона що ревіла всю ніч? Помітивши мене, вона здивовано витріщилася, наче ніколи і не бачила, і не знала, хто я така, але потім різко розвернулася і кинулася до кімнати, знову заливаючись сльозами. Що за концерт?

- Ма! Що трапилось? – промовила я здивовано і непевно почовгала слідом за нею. Але вона лише відмахнулася від мене і хряпнула перед носом дверима. Я зрозуміла, що ніякого діалогу у мене з нею не вийде і спантеличена попрямувала до кухні. Тато стояв біля плити і гіпнотизував турку, у якій доварювалася кава. Вже одягнутий, гарненько вибритий, напахтився якимось одеколоном… Він зиркнув на мене і відразу відвів погляд, наче соромився.

- Па! Що сталося? – спитала я у нього те саме, що і у мами. Він мовчав, але я раптом все зрозуміла. Інколи він, як то кажуть, зривався і добряче набирався після роботи. Приходив потім серед ночі, влаштовував концерти, а потім вирубався. На ранок, а точніше ближче до обіду, приходив до тями. Звісно ж казав, що нічого не пам’ятав, просив у всіх пробачення і казав, що такого більше не буде. Втім минав час, все забувалось, він йшов на якусь вечірку від колег з нагоди дня народження чи ювілею і все повторювалося. Я чогось звиклася із такими його причудами. Ну не знає чоловік міри і що з того? Втім мама завжди сприймала це дуже близько до серця і ніяк не могла з тим змиритися. – Ти знову напився? – після вищесказаних виводів, то було єдине питання, яке зародилося у мене в голові. Тато, як не дивно, відразу ж вийшов із свого гіпнотичного стану і зосереджено на мене подивився.

- Дивлюся на тебе і думаю: в кого ж ти така вдалася… - нарешті промовив він і знову повернувся до кави.

- Я щось не зрозуміла! – із викликом промовила я.

- А що тут не зрозуміло? Ні духу від тебе, ні звістки! Приперлася серед ночі невідомо з ким! Може ще нагадати в якому стані?

- Я? Це ти про що? – у мене ледь вийшло вичавити із себе декілька слів, настільки я була шокована. Ніколи не думала, що батько буде мене вичитувати. Ладно мама, але щоб він, та ще й таким грізним виглядом! Невже свої подвиги забув? У мене в голові почали хаотично виринати події минулого дня. Не пішла до школи, пролиндяла у лісі цілий день, натерпілася страху, вернулася додому і завалилася спати! В мені починало клекотати обурення! – Пап! Ти нічого не плутаєш?

- Ні, Ада, не плутаю. Звісно ж хочеш натякнути і про мої грішки, втім це зараз зовсім недоречне, а перш за все, тобі слід сходити до матері і попросити у неї вибачення.

- ЗА ЩО? – моєму терпінню уривався терпець! Про що вони вдвох торочать? Одна істерику закотила, другий моралі читає!

- Та хоча б за те, що прибрала блювотиння твого хлопця від нашого порогу!

- Та не могло такого бути! – викрикнула я обурено. Мій хлопець? Макс чи що?

- Я не збираюся вислуховувати твої нетверезі виправдання, - промовив батько, взяв каву і вийшов із кухні. Мабуть, пішов заспокоювати маму. І раптом я все збагнула! Цілий день мого життя – то сон! Хоча ні, виходить, що два дні… Щось я зовсім заплуталась. Перед очима все поплило і я ледь не впала. Довелося сісти на стілець і прикластися лобом до холодної стільниці.

Так, якщо відкинути два дивні дня мого існування, то виходить, що то був лишень наступний день після вечірки! Звісно! Макс розвозив нас по домівках! Я ще на останок поцілувала його при всіх, коли він провів мене по дверей! Чи я поцілувала його у машині? То чия ж то блювота була, про яку згадав тато? Так, я повернулася запізно, але всі спали і я не влаштовувала концертів, нормально ж себе почувала!

Я підперла голову рукою і важко зітхнула. Може дійсно піти попросити пробачення у батьків? Хоча за що? Нічого ж не сходиться! Лише якась нісенітниця! В той момент я, як ніколи зрозуміла батька… Може після чистосердечного вони змінять гнів на милість і картинка трохи проясниться? Невже вечірка була настільки відривна, що мені наснилося стільки дурниць! Чи то все той порошок Макса?