10 Розділ

Скажу відверто ідея Влада взяти нову хатню робітницю мені ніяк не сподобалася. По-перше це зовсім чужа людина, а по-друге якщо вона буде молоденька та приваблива я скоріш за все збоживолію від ревнощів. Не дуже хотілося сприйняти факт того, що я все-таки ревную Влада до інших, але маємо що маємо. Може попросити Влада щоб я обрала хатню робітницю? Ну ні! Елю, до чого ти дійшла? До того, що почнеш ревнувати Влада до хатніх робітниць? Після цього шлюбу мені потрібно звернутися до психолога. Хоча спершу мені потрібно допомогти Марії Іванівній прибрати зі столу та поїхати в центр. Потрібно прикупити деякі речі, а то з цим весіллям я забула більшу частину одягу в Америці. Допомігши Марії Іванівній я пішла збиратися в місто. Сподіваюся Влад вже заспокоївся з своєю охороною і пустить мене в місто. А от і сам Влад. Хіба він не мав їхати на роботу? Окей. Робимо вид, що його тут немає і йдемо на вулицю з піднятою головою. 

–Ти куди?-от і пройшла називається тихо. 

Нічого не відповівши я пішла до виходу.

–Я що зі стінкою говорю?!-почула я перед тим як Влад схопив мене за руку і потягнув на себе. 

–Та хоч з дверима!-не витримала такої наглості і ставлення до себе.

–Я ще раз повторюю своє питання, куди ти зібралася?

–Левицький я тобі ще раз повторюю я не іграшка, яку можна тягати за руки і ноги. Я жива людина і теж маю гордість і повагу до себе! 

–Про яку гордість і повагу ти говориш? 

–Влад не перегодь межу!-я вже не нажарт розійшлася.

–Я не переходжу ніяку межу тому, що її не існує. Я запитав куди ти зібралася? 

–Яке тобі діло куди я зібралася?! Йду топиться! Така відповідь підійде?

–Евеліна я гратися з тобою не буду! 

–Ти нічим не кращий за мого батька!-виплиснула йому в лице.

–Сама винна.-сама винна? Ну ні дорогенький так діло не піде.

–Я винна? А в чому я винна? Може в тому, що вийшла заміж за наказом батька? Чи в тому, що ти зрадив мене з моєю сестрицею? Ааа може я винна в тому, що хотіла спокійне і нормальне життя? В чому саме я винна? Які гріхи за моєю спиною? Скажи мені!-я не нажарт перейшла на крик. Всьому як завжди винна Евеліна. Що в батька, що в Влада завжди винна саме я. Вони обоє не подумали як мені було. Як мені було після смерті мами полетіти в Америку, а не залишитися з рідним батьком. Як мені було після того як я зайшла в квартиру свого коханого, а він цілується з моєю сестрою. Мені було боляче, а не їм. Саме моє серце розривалося, а не їхнє. 

–Ти як завжди робиш з себе жертву.

–Ну все! Я більше цього терпіти не буду. Ми розлучаємося! Я не хочу ні бачити тебе, ні чути.

–Розлучення не буде!

–Буде!-я вирвала руку і пішла на вихід. 

–Елю, зупинися!-почула я за спиною крик Влада, але мені було всеодно. 

–Елю, зупинися по хорошому!-ооо почалися погрози.

–А я не хочу по хорошому!-зубки за час мого перебування в Америці нагострилися. 

–Ну тоді буде по поганому!-промовив Влад схоплюючи мене на руки. 

–Відпусти! 

–Я просив по хорошому! 

–Влад пусти мене!-виривалася як могла, але він мене не слухав. Ми зайшли в будинок і попрямували на верх. Головне якщо вже хоче зачинити то краще в моїй кімнаті. Але моя доля як завжди підкидає мені каміння на шлях. Тобто Влад поніс мене в свою кімнату. Відкрив двері і поніс мене в ліжко. Положивши він розвернувся і пішов до дверей. Я то думала, що він замкне мене і піде собі, але в його плани не входило покидати мене в цій кімнаті. Він замкнув двері і попрямував до ліжка. Тобто саме до мене.

–Влад що ти робиш? 

–А що не так?-промовив і нахилився до моїх губ. Я спробувала відштовхнути, але сили в нас не рівні. 

–Влад ти лякаєш мене!

–Звісно, що лякаю. Я ж нічим не кращий за твого батька!

–Тебе так заципили ті слова? Тоді я можу попросити вибачення. 

–Отакої, а де ділася та смілива Еля, яка була готова убити поглядом?-його що справді так заципили ті слова? 

–Влад прошу не треба.

–Що не треба?-він нахилився ще ближче. Від кількох міліметрів від мої губ.-Що не треба? 

Ще трішки. Ще трішки і моє дихання перекриється, а очі потонуть у його. Навіщо так мучити мою душу? 

–Елю, ти справді думаєш, що я завдав тобі такого болю навмисно? Я не хотів твою сестру ніколи! 

–А що тоді ти хочеш?

–Тебе.

–Мен...-я навіть не встигаю договорити, як його губи накривають мої, а руки вивчають кожен сантиметр мого тіла.