7 Розділ

*Евеліна

–Елю зачекай!-кричав мені вспину Влад. Я зупинилася.

–Левицький поговоримо вдома!- я сіла в машину.

Додому ми їхали мовчки і в поганому настрої. Тільки-но автомобіль зупинився я відразу вийшла і пішла в кімнату. Задувбав. І це він мені щось говорив за Алекса, а сам що робить? Мені скоро буде здаватися, що в цьому світі немає ні одної дівчина яка не спала з Владом. От чесно. Набрид. 

–Мишко поговоримо?-тихо заглянув Влад в кімнату.

–Поговоримо!-сердито заявила я.

Я пішла до вікна і стала до Влад спиною. Він сів в крісло біля ліжка. Тишина. Гаразд якщо він не хоче починати то я почну. 

–Левицький, скільки це може тривати? 

–Ти про що? 

–Тобто про що? Ти зараз знущаєшся? Я тобі говорю про твоїх котиків. 

–Яких котиків?- він що знущається. Так Елю спокійно, все буде добре.

–Левицьких не біси мене! Попереджаю якщо я хоч раз побачу біля тебе якусь дівчину то краще не попадайся мені на очі! 

–Мишко не ревнуй. 

–Влад про які ревнощі ти зараз говориш? Ти розумієш, що через своїх баб твоя і моя репутація піде під три чорти? І взагалі як мені то щоб я не бачив тебе біля якихось чоловіків, а сам? Тобі можна, а мені ні? 

–А що ти хочеш? Хочеш вернутися до свого Алекса?- ну злістю в його словах я відчула. 

–До чого тут Алекс? 

–До всього!-Влад схопився на ноги і підійшов до мене. 

–Ти розумієш, що це стосується не тільки Алекса? І чому ми перейшли від тебе до нього? Чим ти кращий за нього? Я тобі говорю про твої моделей які не дають проходу! Там якась блондинка, там якась брюнетка, а там взагалі якась баба яка називає тебе котиком. Це по-твоєму нормально?

–Елю скажи нормально, що ти хочеш! 

–Я хочу нормально жити! Якщо мені не можна той тобі не можна. Я не йду з друзями кудись то і ти не йдеш. Я сиджу вдома той ти сидиш. 

–То ти хочеш кудись вийти? То так і скажи. 

–От бачиш ти навіть не слухаєш мене, ти навіть не хочеш зрозуміти суть моїх слів. 

–Господі Елю поясни нормально, що ти хочеш?!

–Нічого! 

–Тобто нічого? 

–Я нічого не хочу. 

–Мишко я не хочу, щоб між нами було непорозуміння. 

–А я не хотіла виходити заміж!-не знаю навіщо я це сказала, але так і буде. 

–Гаразд. Розмова закінчена. 

Коли він закрив двері я думала, що розвалиться будинок від його закриття дверей. Псих. Придурок. Кончаний. Не нормальний. Мій телефон ожив. Юлька. Цікаво, а вона що хоче.

–Ало.

–Елю це просто огонь.

–Юля кажи скоро. 

–Ми з тобою йдем на відкриття нового клубу.

–Ні!-відразу відмовила я, знаю я її походеньки. Потім цілий день вмирає від похмілля, а ти Елю лікуй її.

–Ну Елька,- почала благати та сучка- ну будь ласка. 

–Юля ти може забула, то я тобі нагадаю як кінчаються твої посиденьки по клубах. 

–Елю цього разу такого не буде. 

–Це я чула вже. 

–Ну чесно, ми просто підемо подивимося. 

–І це вже я чула.

–Блять Елевеліна я не буду повторювати 100 раз! Ми йдемо і крапка.- ооо нова техніка загнати мене в клуб. 

–Гаразд. 

–Ось так і зразу. Через 30 хвилин біля клубу "Еліна" 

–Як клуб називається? 

–Еліна.  

–Окей жди. 

Я вимкнула. Ця назва клуба дуже цікава. Але потрібно швидко збиратися.

Влад 

Що за день? От що їй не подобається? То хоче вийти, то хоче щоб до мене не підходили ніякі баби, то їй всеодно. От зрозумій її. Блять якби не мишка то давно розлучився б. Нічого охолоне, стихне тоді поговоримо. А зараз мені потрібно їхати на відкриття власного клубу. Його назва мені дуже подобається "Еліна" скорочено від слова Евеліна. Можна було б і мишка, але Олег сказав щоб я не дурів і назвав по іншому. Гаразд чесно кажучи "мишка" так собі звучить. Під'їхавши до клуба я помітив машину Олега. Друг вже тут як тут. Відкриття пройшло без мене, але мені потрібно хоч знати як виглядає він. Зайшовши всередину я побачив купу людей. Не думав звісно, що збереться стільки людей. Але тут пів міста. Хтось п'є, хтось зажимається, а хтось відривається на танць майданчику. Так стоп. Мишка? Та ні. Мені вже видається, але не видається. Блять що вона тут робить? І чому біля неї треться якими недобитий тип. Ну що ж мишко тримайся. Я миттю опинився біля них. Не знаю куди відлитів той тип, а от мишка навіть не замітила мене. Я підійшов і схопив її за лікоть. 

–Ей відпусти.-обурилася вона і висмикнула лікоть. Тоді я схопив її за талію.

–Я сказала відпусти! Ти хоч знаєш хто мій чоловік? Він тебе нашматки розірве.- а мишка то п'яна і не нажарт. Хоча правду говорить. Розірву любого хто до неї наблизиться. 

–Знаю.- здиргнулася. Отже пізнала голос. 

–Влад?-помаленьку повернулася до мене лицем. 

–Ага.

–А я тебе не чекала тут побачити. 

–Я тебе теж. Поїхали додому. 

–Я не хочу! 

–Елю поїхали додому! 

–Ну Влад ще трішки. Я ще чуть побуду і ми поїдемо. Добре? 

–Ні! Я сказав їдемо додому! 

–Я не хочу, а якщо ти мене повезеш силою я на тебе ображуся!-ох які обурення, щей язичка показала. Яка ж вона мила. 

–Гараз ще 30 хвилин і їдемо. 

–Дякую. 

Я покинув її і пішов до Олега. Він сидів за барною стійкою і наблюдав за людьми. 

Від автора🤍 

Друзі вибачите за затримання продовження книги. На даний час в мене дуже мало часу на написання, але обіцяю продовження буде виходити приблизно 4 рази на тиждень. Дякую за розуміння. Всіх люблю і обнімаю😘❤️