6 Розділ

*Евеліна

Ми приїхали до найкращого ресторану. Як я зрозуміла тут відбувався цей захід. Влад вийшов перший і пішов до входу. Він нічого не забувся або правильно сказати нікого? Окей. Сама так сама. Я вийшла і пішла до входу. Влад розмовляв з якимсь чоловіком років п'ятдесяти біля входу в ресторан. Я нічого не сказавши пройшла повз них. –Евеліна покечай,-я зупинилася почувши голос Влада-я хочу тебе з деким познайомити.

Влад повів мене до того чоловіка з яким розмовляв кілька хвилин тому. 

–Знайомтеся це Евеліна, моя дружина, а це Геннадій Станіславович власник цього ресторану. 

–Приємно познайомитися Евеліна, я про вас багато чув. Ви і справді дуже гарна, як розповідають люди. 

–І мені приємно познайомитися. Дякую за комплімент. 

–Ми підемо.-сказав Влад і поклав свою руку мені на талію.

–Так так ідіть.

Влад кивнув і ми пішли в середину ресторану. Ресторан і справді виглядає дорогого і красиво. Видно, що над ним постаралися хороші дизайнери. В натовпі я пізнала декілька людей. Але головне я помітила батька з мачухою і своєю сестрицею. Вся сімейка разом. Не хотілося мені з ними пересуватися, а тим паче з сестрою. Але доля як завжди вирішила все за мене. Нас помітив батько. 

–Доброго вечора діти.-привітався батько.

–Доброго вечора.-у відповідь кивнув Влад і потиснув батьку руку. 

–Привіт Елька.-підійшла Уляна і обійняла мене.

Таке відчуття ніби ми найкращі подруги і в нас теплі родинні стосунки. Мені так стало гидко від її дій. Але ж я культурна і вихована дівчинка маю привітатися у відповідь.

–Привіт Уляна. Гарно виглядаєш. Доречі хочу познайомити тебе з своїм чоловіком,-мій наголос на фразі своїм чоловіком міг не помітити тільки дурень-як я зрозуміла в тебе були якісь поважні причини бо на весілля я тебе не бачила. 

–Уляна.-простягнула руку для привітання до Влада. 

–Влад.-промовив Влад і потиснув руку. 

–Гарний в тебе чоловік. Дивися щоб не вкрали.

–Не вкрадуть,-з впевненість відповіла я.-Так коханий?

–Звісно не вкрадуть. Для мене важливо щоб тебе не поцупили в мене.-з посмішкою промовив Влад і поцілував в маківку.  

–Доречі Евеліна наскільки я знаю в Америці у тебе був хлопець? Алекс якщо я не помиляюся?- це стерво ніяк не може заспокоїтися. 

–Так, а що? Можу познайомити. Наскільки я знаю ти любиш підбирати після мене.- ох її убуренням не було меж. Вона бідолаха почервоніла, потім посиніла, а на останок побіліла як смерть. Ця картина стоїла всього на світі. 

–Ти як посміла образити мою дочку?-ооо у захист пішла її мамаша-ти паскудо! Негайно вибачайся! 

–Доречі можу і вам декілька слів сказати.-ну вибачайте, але мене вже як понесло то понесло. Вирішила висказати все і всім. 

–Що? Ти ще маєш право мені чимось дорікати? Я замінила тобі матір, а ти не вдячна паскудо вирішила ще щось мені казати!

–Аа ну так ви ж замінили мені матір. Як же я могла забути? Ви ж ростили мене, любили, цінували і навіть не просили батька відправити мене до Америки щоб я вам не заважала!

–Евеліна досить!-сказав батько схопивши мене за лікоть, але Влад швидко забрав його руку від мене та став перед батьком.

–Не смійте причинять біль моїй дружині! 

–Влад ти краще не втручайся це сімейні розбірки!-сказав батько злим тоном.

–Я буду втручатися! Евеліна моя дружина і ніхто наголошую ніхто не має права її чіпати! Зрозуміло? А ні то не дивуйтеся, що вскорому часі вам прийдуть документи про розірвання угоди.- ого, а Влад то не нажарт розійшовся. 

–Що? Що ти сказав? Ти ще будеш мені погрожувати?

–Я не погрожую, а попереджаю! Якщо я хоч ще раз побачу когось із вашої сімейки біля Евеліни не дивуйтеся, що ваш бізнес пішов на чотири сторони. 

–Влад не треба.- взяла Влада за руку та посміхнулася. 

–Гаразд. Отож я сподіваюся, що ви зрозуміли мене. Гарно вечора. 

Що це щено було? Влад і справді погрожував батьку через мене. Я звісно не очікувала такого, але можу сказати що це було дуже приємно. Я відчула захист і допомогу. Всі ці роки я не відчувала такого. Ну хіба що той єдиний рік який я провела з Владом. Але тоді він не знав мого батька і не влізав в ситуації з ним через мої прохання. 

–Елю все добре? 

–Так, Влад що це щено було? 

–Тобто? 

–Ти погрожував батьку, навіщо? 

–Так? Я не замітив.-посміхаючи відповів Влад. 

–Влад я серйозно! Навіщо ти захистив мене? 

–Тобто навіщо? По-твоєму я мав стояти і слухати приниження в твою сторону? 

–А чому б і ні? 

–Елю ти дурочка чи шо?-що? Яка ще дурочка? Я подивилася на нього злим поглядом.-Все ж таки дурочка, але моя. 

Ця його фраза "моя" попала прям у моє серце. Але чи справжня ця фраза то хто зна. Може він хотів щоб Уляна приревнувла. От Елю немає тобі чим зайнятися то стоїш і накручуєш себе. 

–Елю ти знову десь літаєш?-запитав Влад штовхаючи мене вперед.

–Ніде я не літаю! Просто задумалася. 

–Хай буде задумалася.-протягнув Влад з насмішкою. 

–Коли ми вже поїдемо? 

–Скор...-Влад не встиг доказати фразу, тому що до нас підійшла якась блондинка і я її десь бачила. 

–Привіт котику.-котику? Який ще котик? 

–Софа?-цікаво він здивувався чи в нього просто стільки колишніх, що він позабував їхні імена.

–Котику, а чому ти не дзвониш і не приїжаєш?

–Софа що ти тут робиш?

–З батьком приїхала. 

–Милий, а ти не хочеш нас познайомити?-тут вже не видержала я. 

–Елю це Софа моя подруга, Софа це Еля моя дружина. 

–Подруга це приховане значення слова коханка?-злістю промовила я. 

–Елю я все поясню!

–Серйозно? Ви всі чоловіки таке говорите своїм жінкам коли вони помічають вас з коханками? От чисто цікавість. І доречі колись я вже ці слова чула!- ну що ж Левицький в тебе був шанс здобути мою довіру, а тепер його немає. 

–Елю..

–Левицький прощайся з Софою і ми йдемо додому або я йду сама! 

–Окей. Софа поговоримо пізніше.