4 Розділ

*Евеліна 

Після того як Влад покинув кімнату я відразу пішла в душ. Хочеться змити з себе спогади сьогоднішнього дня і солодко заснути. Хоча спершу потрібно пояснити все Алексу. Вийшовши з душу я зрозуміла, що не взяла піжаму. Ну молодець Елю! Але ж що може статися, кімната і ванна поруч. Швидко заскочу в кімнату і там передягнуся. Зайшовши я почула вібрацію свого телефона. Телефонував Алекс. Тепер потрібно зібратися і розповісти все.

–Привіт красуне. Я вже думав, що ти заснула і не відповіси. 

–Я була в душі.

–Зрозуміло. Ти про щось хотіла поговорити? 

–Так. Алексе я тобі зарез дещо розповім, але пообіцяй, що будеш спокійно слухати до кінця. 

–Елю, щось сталося?

–Сталося, але спершу пообіцяй.

–Гаразд, обіцяю. 

–Ти знаєш, що мій від'їзд стосується батька.

–Знаю. В нього якісь проблеми?

–Так. Мій батько може втрати свій бізнес. Алекс я не хочу цього казати, але сьогодні дещо сталося.

–Елю не тягни і кажи.

–Сьогодні я вийшла заміж.-промовила я на одному диханні.

–Повтори.

–Алексе я справді не знала. Мій батько змусив мене це зробити. 

–Елю ти вийшла заміж? Ти зарез при своєму розумі? То поїхала до батька не зрозуміло по якій причинні, а зарез я чую що моя дівчина вийшла заміж! 

–Алексе я не хотіла цього! Ти знаєш мого батька. Ти знаєш його ставлення до мене.

–Елю про яке блять ставлення ти говориш? Ми в 21 першу столітті! Зарез заміж проти волі не видають! Скажи чесно ти сама цього хотіла? Тому поїхала? 

–Алексе я цього не хотіла! 

–Хотіла чи не хотіла, але зараз ти чиясь дружина! Вибач, але ми більше не зможемо спілкуватися.

–Так просто? 

–А як має бути? Я маю погодитися з твоїм весіллям? Я маю погодитися, що ти вийшла заміж? 

–Але якщо я цього не хотіла.

–Всеодно, сподіваюся цей шлюб принесе тобі щастя.  

–Алексе прошу вислухай! 

–Елю я не хочу це слухати! 

–Тоді скажи мені одне, ти хоч кохав мене? 

–Кохав, але я не збираюся зустрічатися з чиєюсь дружиною! 

–А що мені робити? Я досі тебе кохаю! Як тепер мені бути? 

–Це вже не мої проблеми. Бувай.

–Алексе послухай я...ало! Алексе!-вимкнув? Серйозно? Ось так він вирішує проблеми?-та пішов ти!

–Куди?-я здригнулася від голосу по заді. Влад. І давно він тут стоїть? 

–Що ти тут робиш? 

–Та ось зайшов подивитися чи не скучно моїй дружині. Бачу, що ні.

–Вийди! 

–Навіщо? 

–Я не хочу тебе бачити! 

–Мене? 

–Тебе!

–Елю, щось сталося?-з посмішкою промовив Влад. 

–Сталося!

–Хлопець покинув? 

–Яке тобі діло? 

–Велике! 

–Ти розумієш, що наша розмова призведе до сварки? Тому краще вийди. 

–А чому наша розмова має призвести до сварки?

–Тому, що через тебе моє життя зіпсоване! Через тебе я розійшлася з хлопцем якого кохаю!

–Не кохаєш!

–Кохаю! 

Між нами повисла тиша.

*Влад 

Кохає? Вона блять кохає, але не мене! І що тепер? Ці слова прорізала моє серце. Вона когось кохає. 

–Вийди!

–Чому?

–Що чому? 

–Навіщо? 

–Навіщо?

–Навіщо я тебе досі кохаю? 

–Влад...

–Навіщо?-цікаво я задаю це собі чи їй?

–В себе спитай навіщо! Але що тут питати? Хіба ти кохаєш мене? Кохання здається складається з того, що коли людина кохає то її думки не літають біля інших! Для тебе кохання це нічого більшого як секс! Скількох жінок ти кохав? Скільком це говорив? Скільком?

–Одній! Тільки одній! 

–Не вірю. Після твоєї зради я більше тобі не повірю! А тепер йди геть! Залиши мене одну!-не вірить. Сука! Мені потрібний коняк і мої сигарети. Мені потрібно заспокоїтися. 

*Евеліна

Пішов. Нічого не сказав і пішов. Але хіба він міг мені щось сказати? Правильно не міг. Він взагалі немає права мені щось казати і чимось дорікати. Та пішло все до бісів! Моє життя належить тільки мені! Ніхто не буде керувати ним. Спати я лягла зі сльозами на очах.