2 Розділ

*Евеліна

Після оголошення, що ми з Владою чоловік і дружина до нас почали підходити люди і вітати. Останні були батько і мачуха. Батько потиснув руку Владу і тоді я замітила, що рука батька посиніла. Тобто Влад сильно нажав на неї. Це через мене чи через щось інше? Після всіх привітань ми пішли за стіл. Мої ноги гули від каблуків. Навіть не дочекавшись поки гості присядуть по своїх місцях я бухнула на стілець. Боже коли цей день закінчиться? І де дівся той бісов Левицький? Я крутила головою у пошуках "свого чоловіка" і натрапила на нього біля якось білявки, яка посміхалася і відкрито фліртувала з Владом. Ох як мене це збісило. Я встала і вирушила піти до них, але раптом мій телефон ожив. То була есемес від Алекса. Чорт! Я ж забула за Алекса. І як тепер мені пояснити? Можливо він мене зрозуміє? Потрібно не гайно йому зателефонувати і все пояснити. Я пішла в глиб саду. Набравши Алексу я чекала кілька хвилин. Мабуть він зайнятий. Я хотіла вже класти слухавку, але раптом він відповів.

–Привіт красуне,-він як завжди в прекрасному настрої-як твої справи?

–Привіт любий, все добре. А в тебе як? 

–В мене чудово. Дуже скучив за тобою.

–Я також скучила...-хвилина мовчання і я продовжила-Алексе нам потрібно поговорити!

–Залюбки поговоримо, але не зарез. Я трохи зайнятий, давай поговоримо пізніше? 

–Гаразд.

–Люблю тебе сонечко!-крикнув Алекс в трубку, він у якомусь шумному місці тому його погано чутно.

–І я тебе люб..

Не встигла договорити фразу, бо хтось вирвав мій телефон. Ну і це ж був...бінго мій "любий чоловік".

–Кого це ти там любиш? 

–Не твоя справа!

–Ах значить не моя?! Можливо ти забула, то я тобі нагадаю, що ми з тобою чоловік і жінка. Тому ти не будеш спілкуватися з якимсь мужиками за моєю спиною! Зрозуміла?-а Влад то не нажарт розійшовся, прям на крик перейшов. Але я теж не маленька і слабка дівчинка, можу і відсіч дати.

–Значить ти теж не забувай, що ми чоловік і жінка! Я хоча б від всіх подалі мутки мучу, а ти прям на видноті фліртуєш з іншими!

–Слухай я ще раз повторюю роги мені наставляти ти не будеш! Я не дозволю псувати свою репутацію через твої мутки! Зрозуміла?- та що на нього найшло? Він під чимось чи що? 

–Влад заспокойся! 

–Заспокоюсь коли ти зараз же підеш до гостей і ніяких більше розмов з чоловіками! 

Ага як скажеш. Я пішла назад до гостей. Влад прийшов через кілька хвилин за мною. Сівши біля мене він взяв мене за руку. І гладив своїми пальці мою долоню. Це так приємно. Але тільки згадавши, що він заподіяв мені у минулому і ці його перепади настрою, я відразу забрала свою руку. 

*Евеліна 

Нарешті цей день закінчився. Всі гості почали помаленьку збиратися додому. І ми з Владом теж. Ми поїхали до нього додому. Цілу дорогу ми мовчали. Пару раз замітила погляд Влада на мені. Через 30 хвилин ми вже були біля брами шикарного особняку. Я ніколи тут не була. Влад вийшов, обійшов машину і відкрив мені двері. Прояв уваги.Левицький ти мене не обманиш своєю турботою. Я вийшла і пішла вперед до вхідних дверей. Влад йшов взаді за мною. Я відкрила двері у великий коридор. З правого боку була велика вітальня, з лівого теж велика і простора кухня. Будинок і справді гарний, хоча темний інтер'єр трохи лякає.

– Наша кімната зверху.-я почула голос Влада в себе за спиною. Він точно стояв кілька сантиметрів від мене. 

–Наша?

–Так. Тобі щось не подобається?

–Не подобається. Я хочу окрему кімнату. 

–Можливо ти забула, але ми з тобою чоловік і дружина. Всі про це мають знати. Якщо хоч одна людина здогадається, що наш шлюб фіктивний тоді твій батько ніяк не зможе врятувати свій бізнес. 

–Мене не хвилює бізнес батька. 

–Справді? 

–Так. Я ніколи немала діла до нього, але чомусь зараз саме я стою біля тебе, а не Уляна яка набагато більше отримувала з бізнесу батька вигоду.

–Ах так твоя сестричка. Я щось не бачив її на весіллі. Ти не знаєш де вона ділася? 

–Якщо так цікавить то потрібно було одружуватися з нею, а не зі мною. Тоді б вона була на видно тобі місці. 

–Мишко не ревнуй.-з посмішкою промовив Влад. З чого він взяв, що я ревную? Хоча я і справді ревную. Ревную до бісиків. Чому в нашу першу шлюбну ніч він думає де ділася Уляна? І доречі де вона справді ділася? Вона б таке не пропустила. Її любов до Влада мені відома. Можливо вона хотіла вийти заміж за нього, але батько не дозволив. Якби не вона то я б заре не стояла тут і ненавиділа Влада. Але провина тут є і самого Влада. Йому було скучно зі мною, тому він вирішив почати стосунки з ще однією. Бабій. Бабій в особняку.Прям якийсь турецький серіал. Цікаво який фінал його, якщо початок такий трагічний. 

–Мишко все добре?-мої думки перервав Влад. Який досі стояв за моєю спиною і опекав мене своїм поглядом. 

–Так, все добре. Де моя кімната?

 –Наша на верху. 

–Моя?

 –Твоя кімната то і моя. 

–Еее ні! Мені потрібна окрема кімната. 

–Елю ми з тобою чоловік і жінка. Якщо ми будемо спати окремо це буде підозріло. А нам насамперед потрібно грати роль щасливої родини. Зрозуміло? 

–Мені то зрозуміло, а чи тобі зрозуміло що мені потрібна окрема кімната!

 –Гаразд буде тобі окрема кімната, іди на верх.

Я пішла на верх сходами. На другому поверсі було безліч кімнат. Я обрала першу кімнату по праву сторону. Відкривши двері мені відразу впало в очі велике ліжко. Кімната була не велика. Ліжко, шафа і велика книжкова полиця. І тут я усвідомила, що ця кімната належить Владу. Ну звісно Елю не було інших кімнат. Я повернулася до Влада, на ньому застигла посмішка. Смішно йому, а от мені ніяк.

–Гарний вибір.

–Я передумала, я піду в іншу кімнату.-я схопила валізу і помчала до дверей. От тільки вихід був перекритий Владом. 

–Еее ні! Ця кімната так ця. 

–Я не хочу цю!

–Мишко зрозумій тобі немає де дітися. Ти можеш не хвилюватися пару днів ти будеш в цій кімнаті одна. Я буду приходити сюди тільки для прийняття душу і по одяг.-чому я зараз засмутилася? Та що зімною відбувається! То я сумна бо виходжу заміж, то мене бісить його присутність, то я ревную його до інших, а заре що? Я засмутилася бо він буде ночувати не зімною. Да Елю тобі потрібно лікуватися.