1 Розділ

*Після розмови з батьком, але розмовою це не можливо назвати, я поїхала в квартиру своєї бабусі по маменій лінії. Вона знаходилася не подалік будинку мого батька, але ту я почувалася затишно. Моє життя було прекрасне в Америці. Купа друзів, коханий хлопець, найкраща подруга. Що ще потрібно для щасливо життя. Боже чим я так згіршила, що ти вирішив мене так покарати. Через бізнес батька я повинна вийти заміж за людину, яку ні разу не бачила, і не чула. "змирися" слова батька. Господі як тут можна змиритися коли моя життя пішло коту під хвіст. Але самий головний сюрприз, що весілля завтра. Це якась інфекція чи що? Чому я маю виходити заміж за не коханого для бізнесу батька? Якщо він забув то в нього є ще одна донька, яка доречі менша за мене на 2 місці.Чому не може вийти заміж вона? Але відповідь відома всім. Він же не видасть свою улюблену дочку за якось не знайомого їй чоловіка. З нею так не можна, а от зі мною залюбки. Може мені втикти? Назад в Америку чи хоча б у село. Там є дача бабусі. Хоча батько мене за дві години найде. І що тепер робити? Мої думки перервав дзвінок у двері. Батько мабуть привіз все, що потрібно для "весілля". Але я помилилася. Це був не кур'єр і навіть не батько. Це був мій кошмар Влад Левицький.

Влад Левицький. Чоловік який перетворив моє життя на рай, а потім на пекло. Чоловік якого я так сильно кохала, а тепер так сильно ненавиджу. Чи можна зненавидіти людину яку безмежно кохав? Можливо. Можливо коли ця людина зробила тобі боляче. Можливо коли ця людина зряда тебе. І заре ця людина стоїть переді мною і дивитися так ніби хоче знати про що я думаю.Його карі очі як чорна буря, яка рознесе все навколо себе. Очі які заворожують любу людину за мить. Очі які я колись так сильно покохала. Так Евеліна, які блять очі? Він тебе зрадив. Зрадив. Припини ти вже так на нього витріщатися і закрий нарешті двері перед його носом. Так я і зробила, але одна проблемка сили то не рівні. І тепер я прижата до стіни моїм жахом.

–Відпусти!-крикнула я і спробувала відштовхнути, але спроба невдала.

 –Мишко я скучив.

–А я ні,-хоча серце підказує, що обманюю- відпусти кажу! Мені боляче.

Він не відпусти, а лише ослабив хватку. Хоча б за це дякую.

–Чому ти прийшов? Навіщо ти знову з'явився переді мною? Я не хочу бачити тебе, ні чути!

–Мишко я сумував, а ти знову починаєш!–Чому ти прийшов?

 –Просто. Твій батько сказав, що ти приїхала і завтра виходиш заміж. От прийшов привітати. 

–Дякую за привітання, а тепер йди!

–Твій батько вирішив одружити тебе з не коханою людиною.

–Звідки ти взяв, що я його не кохаю? 

–А що кохаєш?

–Так!-навіщо я сказала так я й сама не знаю, мій мозок запрацював не в ту сторону.

- Він самий найкращий з всіх людей яких я знаю!

–Ого навіть так?-чому він так посміхається?

–Так!-брешу і не червонію.

–Ну і як звати твого чоловічка? 

–Саша!- який Саша то хто його зна. Сподіваюся, що на весілля батько його не запросить.

–Ладно. Саша так Саша. Тоді я вже піду, не буду заважати підготовці до весілля.

Він поцілував мене в щоку і пішов. Поцілував. Господі чому так важко жити. Чому він так посміхався ніби щось знав? А якщо він знає хто мій наречений? Це ж буде катастрофа. 

*Влад

Моя мишка вирішила мене надурити. Геть смішно стало. Значить вона не знає за кого виходить заміж, і це мені на руку. Її батько повний ідіот. Він так її ненавидить, що вирішив віддати відразу заміж за незнайомого їй чоловіка.Ну як за незнайомого? Моя мишка добре мене знає, але от її батько нічого не знає про свою доньку. Я чекав цілих три роки щоб нарешті побачити свою мишку у весільній сукні з кільцем на пальці та в моїх обіймах. Це все могло статися ще три роки тому якби не її противна сестричка. Якби не вона то я б вже давно був би чоловіком і батьком. А моя мишка все таки повірила їй, а не мені. Але сам винен на той час я був затятим холостяком і бабієм. Хоча я і заре такий. Бабій який кохає лише одну. Евеліна Кравець. Моя мишка, яка засіла в моїй голові багато років тому. І не хоче сука вилазить. Слава Богу, що в її батька з'явилися великі проблеми в бізнесі, які тільки я можу владнати. Хоча не горю бажанням це робити після всього, що скоїв той нещасний випадок долі моїй мишці. Але ж вдавати, що робота кипить треба. 

*Евеліна

Що ж настав день ікс або день який став для мене найгіршим. З самого ранку мій батько відправив до мене найкращих стилістів та дуже гарне весільне вбрання. Через дві години я була готова до своєї смерті. Я стояла і дивилася в дзеркало. Я така гарна. Шкода, що це весілля тільки шлюб з примусу. Колись моя мрія була стояти в білій сукні з коханим і приймати щирі привітання. Але тепер цій мрії крах. Та ще й вчорашній прихід Влада. Він точно щось знає. 

–Доню ти готова?-не звідкись з'явився батько.

–Так!

–Тоді ходімо нас вже чекають.

–Батьку я не хочу цього шлюбу!

–Я в тебе не питаю хочеш ти цього чи ні! Ти вийдеш заміж за Влада і крапка!-Влад? Який Влад? Тобто Левицький? Тому він так посміхався?

–Тобто Влад? 

–Влад Левицький стане твоїм чоловіком і відразу врятує мій бізнес. 

–Тобто ти хочеш видати свою доньку за чоловіка який на 10 років старший за неї?-да таке собі питання, колись мене не хвилювало що на 10 років старший від мене. Хоча він виглядає максимум на 25, а не на 30.

–Не на 10 років, а на 8 і саме так я хочу видати тебе заміж за чоловіка який страшний за мою доньку на 8 років. Тепер він буде нести тебе на свої спині, а не я.

А ну так ти ж дуже втомився нести мене на свої спині. Хоча сам і зашвернув мене до Америки через свою коханку. 

–Я не вийду заміж!

 –Вийдеш, а тепер пішли нас вже чекають!-батько схопив мене за руку і повів на вулицю де вже зібралися люди. Мої очі спрямувалися на Влада який стояв в гарно костюмі і з похмурим обличчям. Що йому теж не подобається ця обстановка і він не хоче одружуватися? А ну так він же затятий холостяк і бабій який мутить з всіма яка на нього гляне. Батько привів і поклав мою руку в його. Тепер моя рука червона від хватки батька. І Влад це помітив. Я вже чекала, що він схопить її і стисне ще сильніше щоб завдати подвійного болю, але цього не сталося. Влад обережно взяв мене за руку і тримав.Я подякувала йому киваючи і повернултся до людей. З боку можна подумати, що ми щаслива пара яка кохає одне одного донестями, але це не так. Влад не кохає мене. Зате я відчуваю до нього досі якесь тепло.