Глава 3

- Що з тобою Абель? Може, вип'єш філіжанку кави? Хм… Космос тисне на твою свідомість? Ти ще пам'ятаєш хто ти?

- Я Абель Стоун, науковий співробітник та член екіпажу космічного корабля "Немезида".

- Дуже добре. А хто ж я, дозволь спитати?

- Ти щось з нізвідки, ти щось, що вийшло з космосу.

- Як цікаво… Але я почуваюся Абелем Стоуном. Може, я і є Абель Стоун?

– Ні, ти це не я!

- Чи не божеволієш ти, дозволь запитати? Ось, знову ти їси сторінки книжок.

- Ти ж знаєш, я їм сторінки з літа 2046-го, коли востаннє бачив Бошара в бібліотеці.

- Може, візьми Гессе? Платон, мабуть, дещо ускладнить травлення.

- Ні, я хочу з'їсти Платона.

- Що, кави не вип'єш?

- Я не п'ю кави з осені минулого року, коли я порізався, і в мене пішла чорна кров, скільки тобі можна повторювати!

- Я зовсім забув…. Я почекаю, поки ти прожуєш.

(Хвилинне мовчання. Звуки, що видає жуючи людина.)

- Ти знаєш, що означає Немезида?

- Помста, покарання.

- Символічна назва, чи не так?

- Ти хочеш сказати, що моє ув'язнення на цьому кораблі, це розплата за мою гордість?

- Що ти? Ні. Космічний світоустрій є абсолютно ірраціональним для людського сприйняття. Людина бачить лише малу частину свого віддзеркалення. mulam tse oitatigoc, oitatigoc tse soahc.

- Віддзеркалення... звичайно, як я раніше не здогадався! Chaos est cogitatio, sogitatio est malum.

- Хаос є думка, думка є руйнація.

- Те, що я думаю, руйнує мене?

- Сам факт мислення, це дисгармонія у собі, підсвідоме прагнення руйнації.

- Тобто прагнення пізнання, це прагнення руйнування? Але ж я думаю, отже, існую.

- Якщо брати факт існування думки як прагнення до руйнування, то думаю, не завжди може означати, існую. Я можу існувати в одному часі, а в іншому мене може не бути. Але думаю я в обох часах.

- Я не можу збагнути, що є хаос.

  - Хаос – базис мислеформи, хаос початково несе річ у собі тотожну руйнації.

- Я не розумію... Я Абель Стоун, член екіпажу космічного корабля "Немезида"... Абель Стоун... Чому ти стверджуєш, що ти це я?

– Я не стверджую. Я кажу, що почуваюся Абелем Стоуном. Я можу бути Абелем Стоуном, коли ти перестанеш бути ним. Чи чітко ти усвідомлюєш своє буття, своє я, щодо простору-часу? Ти, це все ще ти, чи ти, це все ще я?

- Ти хочеш сказати, що я можу бути тобою вже якийсь час, не розуміючи та не відчуваючи цього?

– Не розуміючи, це може бути. Не відчуваючи, це навряд чи. Що тобі сказав Бошар, коли ти бачив його востаннє?

- Книги – їстівні мислеформи.

- Що ще?

- Дзеркала б'ються з двох сторін.

- Чи об'єктивна твоя реальність із цього боку дзеркала? А якщо розіб'ється інша сторона, які зміни зазнає ця?

- Вона може сприймати ірраціональне за об'єктивне.

- Цілком можливо. Коли Аліса ходить по стелі, хлібні крихти сиплються з підлоги.

- А щоб на це сказав Абсолем?

- Що ця Аліса, може бути тією Алісою, залежно від розбіжностей між підлогою та стелею.

- Я знову заплутався.

- Дозволь я знову спитаю тебе, чи не божеволієш ти?

- Я можу бути не в своєму розумі, якщо перестану бути Абелем Стоуном.

- Ти можеш бути божевільним, залишаючись при цьому Абелем Стоуном.

- Ти хочеш сказати, що мені потрібно визнати, що я маю роздвоєння особистості?

- Ти можеш визнати це, але від цього нічого не виграєш. Ти скажеш собі, що ірраціональне є ірраціональним, хаос є хаосом. Але водночас і ірраціональне, і хаос можуть бути ще чимось. Тобто, визнаючи своє божевілля, ти створюєш перепону, яку бачиш лише ти. Чи не думав ти, що для того, щоб осмислити хаос, тобі заважає твоє уявлення про раціональне та ірраціональне, так би мовити, твій здоровий глузд?

- Моя об'єктивна реальність є об'єктивною лише для одного Абеля Стоуна.

- Ти знову сам собі суперечиш. Дзеркала б'ються з обох сторін.

- Що тоді виходить: хаос є думка, думка є руйнація, отже, хаос є руйнація?

- Уявити відносини цих величин у вигляді софізму зовсім не дотепно, до того ж дуже далеко від істини. Тобі потрібна причина? Тиск міжзоряної космічної плазми провокує зміни у твоєму мозку. Ці зміни випробовують твою свідомість на міцність. Їх можна порівняти, висловлюючись невміло, з чорними дірками у твоєму мозку.

- Чому?.. Чому “Немезида” потрапив у чорну діру?

- Відповідь на це запитання усередині тебе. Впав би канатний танцюрист, якби на нього не дивився Заратустра?