Глава 1

Ім'я мого корабля "Немезида". Я сказав мій корабель, тому що я єдиний хто вижив з екіпажу зореліту. Я знаходжуся на ньому сімнадцять років чотири місяці та вісім днів. Цей корабель став моїм домом, моїм святилищем, моєю в'язницею... і мабуть стане моєю могилою.

Космічний науково-дослідний корабель "Немезида" створили для подолання великих космічних просторів. Його головна мета – вихід за межі Сонячної системи; інші завдання, що перед ним ставилися, мали другорядний, але не менш важливий характер: виявлення та вивчення інших зоряних систем подібних до нашої, виявлення інших населених планет, і можливий контакт з живими організмами на цих планетах.

Моя команда і я гордились місією, покладеною на наші плечі. На нас шістьох земляни сконцентрували всі свої прагнення до пізнання, до вивчення та розуміння світу поза нашою планетою. Я відчував себе месією, що змінить світ, який подібно до Тесли та Циолковського, своїми відкриттями розширить межі людського пізнання. Я був самовпевненим, адже я, поза всяким сумнівом, був гідним стати першовідкривачем. Тоді мене не цікавило ніщо людське, повсякденне, буденне. Я жив в ім'я науки, космонавтики, прогресу та пізнання. Я вчений, піднесене покликання якого робити унікальні відкриття заради блага людства. Як же красномовно це звучить! Зараз же, чхати я хотів на все це! Я помилявся, глибоко помилявся.

Запуск космічного корабля "Немезида" відбувся 6 квітня 2038 року, об 11:00 за місцевим часом. Корабель благополучно подолав земну атмосферу та вийшов у відкритий космос. Наш екіпаж, що складається з шести чоловік (двох пілотів, двох інженерів та двох вчених), спрацював чітко та злагоджено. Усі ми спілкувалися, дружили та працювали разом вже не перший рік. І тому, готуючись до польоту, ми обговорювали всі можливі нюанси разом. Бойовий дух екіпажу був на висоті, в очах цих честолюбних людей палала радість відкриття.

Йшов тридцять другий день польоту, "Немезида" подолав 126 а. о. (астрономічних одиниць). Ми практично підійшли до геліопаузи (геліопауза – межа, що розділяє область, заповнену плазмою сонячного вітру та плазмою міжзоряного походження, межа Сонячної системи), ми практично подолали малий космос. Цей рубіж має бути подоланий, від нього залежить успіх експедиції надалі.

Я пам'ятаю цей останній день, ми ще знаходимося в межах Сонячної системи. І ось, кілька годин і рубіж подоланий. Ми у великому космосі, ми у міжзоряному просторі. Наша основна мета досягнута, ми перші люди, які подолали кордон Сонячної системи! Перші, хто опинився там, де до нас не було ще жодної живої істоти з Землі!

Відправивши дані на Землю, був встановлений курс до зірки Бета Гончих Псів або Астеріон, що знаходиться в сузір'ї Гончі Пси. Астеріон потрапляє під критерії двійника Сонця, при цьому має температуру на 0,267 K вище, і світимістю перевищує Сонце в 1,2 рази. Бета Гончих Псів належить до сім'ї зірок галактичного диска, її вік оцінюється в 4,05 мільярда років. Передбачається наявність потужного компаньйона у системі Астеріон, але переконливих доказів існування його досі немає. Дістатись Бета Гончих Псів і отримати нові коректні дані про неї – тепер це наша основна мета. Зірка знаходиться на відстані 27 світлових років від Землі. Швидкість "Немезиди" була збільшена до 400 а. о. на місяць, більша витрата палива була внесена в розрахунки. Передбачити гладкість польоту неможливо, навіть якщо корабель не потрапить у скупчення астероїдів та метеоритну бурю, швидкість плазми сонячного вітру та плазми міжзоряного простору різна.

Було вирішено, що, якщо протягом половини шляху до Астеріона, витрата палива змінитися, і наблизиться на п'ять позицій до критичної межі (точки неповернення), “Немезида” поверне назад. А поки що ми летіли за наміченим курсом, фіксуючи відмінності міжзоряного космічного простору від навколосонячного простору, фіксуючи космічні тіла, накидаючи карту пройденого шляху. Я годинами просиджував, дивлячись в ілюмінатор, розчиняючись думками в космічній безодні.

Що чекає нас у надрах безмежної чорноти? Адже космос — це не лише міжзоряна плазма, планети, комети, астероїди, метеорити та ін. космічні тіла? Космос – це щось неймовірне. Як можна вивчити те, що неможливо до кінця описати? Де межа космосу? І чи можливо взагалі встановити розмір космічного Всесвіту? Що буде якщо, не відхиляючись від курсу просто слідувати по прямій углиб Всесвіту? Чи виявиш ти кордон, межу Всесвіту? Галактики, зоряні системи, навіть така піщинка, як людське життя, мають свій кордон, свою межу. Але що, якщо Всесвіт не має кордону? Хоча з наукового зору, якщо вірити обчислювальній системі, наш всесвіт має межі. Однак, хто може це підтвердити? Хто може довести, що це є факт? Пізнання людства про природу космосу, лише гіпотези його метушливого розуму. Отже, як осмислити саму ідею існування вічного безмежного космічного простору? Як можна зрозуміти, як можна збагнути щось вічне, при цьому будучи крихітною незначною смертною частинкою?

Вісімдесят шостий день, політ нормальний. Встановити зв'язок із Землею на такій відстані неможливо. Запаси кисню, води та їжі розраховані на 50 років споживання для шести осіб. Корабель тричі вдало обминав великі метеорити, дотримуючись встановленого курсу. Побут екіпажу проходить у лабораторіях, бібліотеці, окремих кімнатах та спільних бесідах у їдальні.

І тут наші радари зафіксували якесь незвичайне космічне явище, схоже на область у просторі-часі, що має величезне гравітаційне тяжіння. Це явище ніби існувало у кількох площинах одночасно, ім'я йому – чорна діра. Ми не мали й мільярдної частки уявлення про цей астрофізичний об'єкт, але й ті крихти інформації, які ми мали, не віщували нічого доброго. Єдине, що ми могли класифікувати – один із чотирьох можливих сценаріїв розвитку цієї чорної діри. Але для цього потрібно було підійти ближче, а це означало неминучу загибель "Немезиди". Потрібно було, будь-що обійти цю загрозу.