Немає вільних столиків

Післяслово від авторки

Це мала бути легка історія з ароматом капучино. Та знаєте, як буває — починаєш із кави, а закінчуєш емоційним вибухом, де сміх змішується з теплом, іронія — з ніжністю, а герої стають не вигаданими, а справжніми. Здається, я просто писала про кав’ярню. А вийшла історія вибору, кохання, родини, нот і хлопців, кожен з яких — як свій окремий сорт кави.

Я так і не змогла обрати одного — спробувала всі смаки. І лише тоді зрозуміла, що серце моє вже зробило вибір.
Хоча чесно — духовну любов до Тіми не перебити, навіть якщо ти — гітарист.

Цю книгу я писала з душею. Вночі, подумки, з “бандою” в голові, яка пересварювалася і мирилася, перебивала одна одну і шепотіла підказки для наступної сцени. Я не обирала — вони самі розказали мені цю історію. А я просто записала.

Дякую, що прожили її зі мною. Якщо ви усміхнулися бодай раз — значить, кав’ярня в моїй уяві відкрилася не дарма.

З любов’ю до побачень, до нот, до вас і до історій,
Tory Mel

Tory Mel

Подобається

#6770 в Любовні романи
#1622 в Короткий любовний роман
#1548 в Різне
#584 в Гумор

У тексті є: дружба та сімя, музика та мистецтво, кав'ярня

Відредаговано: 10.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись