ПОЧАТОК НОВОГО СВІТОПОРЯДКУ

Яхта була так собі. За мірками цього світу вона, звісно, дуже дорога і крута, але все ж таки анахронізм. Із позитивних моментів я відзначив двоциліндровий бензиновий моторчик з охолодженням за рахунок води з-за борту. А також квакаючий ручний насос для відкачування води з-під настилу палуби в кокпіті. Цим я зайнявся в першу чергу, бо дощі в минулому та їхні наслідки в теперішньому часі ніхто не скасовував.

Спочатку відкачаю воду, щоб хоч ноги не промочити, а вже потім займуся прибиранням та чистотою і детальніше роздивлюся, чи працює обладнання. Моторчик заводився шнурком, а іскру на свічки давало магнето. Найпростіша і найнадійніша схема. Двигун казався робочим, і це не могло не тішити. Вандали, які побували на яхті, очевидно, не зрозуміли, що це мотор, і тому не чіпали його. Феодалізм!

Потім відкрив для себе і негативні моменти. Коли я витягнув із форпіка вітрило, виявилося, що воно вкрилося чорними плямами цвілі і місцями прогнило. У форпік потрапила вода, бо його не зачинили, коли хтось нишпорив там. Використовувати далі це вітрило вже не було сенсу. Крім того (і це було перше, що я побачив) — хоча причал нібито охоронявся, на яхті були сторонні.

Вони, переживши гострий напад пролетарської ненависті до можновладців, понівечили оздоблення каюти. А наостанок ще й купу навалили на столі. Подія сталася давно. Висохлі екскременти вже не смерділи. Добре, що не розбили ілюмінатори, компас і не перерізали троси від штурвала.

На цьому прикрощі не закінчилися — були відсутні гальюн, спінакер і друге вітрило, яке ставлять на носі та називають генуезьким стакселем або просто стакселем. Коротше, яхта мала недоукомплектоване бермудське вітрильне озброєння. Видно, граф любив подорожувати неспішно, без команди, і керувати яхтою волів самостійно. З одним вітрилом і дитина впорається.

Хоча навіщо все ж таки сумувати? Зараз я швиденько знайду пару плюсів! На штанзі, винесеній від клотика в бік корми, крутився вимірювач швидкості повітряних потоків і гойдався бляшаний вимпел, що підказував, звідки ці потоки дмуть та яку силу мають. А на тумбі штурвала припорошений пилом прилад крізь брудне скло старанно відхиляв стрілку, показуючи швидкість вітру у зрозумілих величинах. Хіба не чудово? Ще тут є якісь тумблери з напівстертими написами під ними.

Зацікавившись тумблерами, я отримав нові питання. Наприклад, лампочка на клотику ціла? І якщо так, то завдяки чому горить? Генератор на двигуні? Та тоді він повинен весь час торохтіти ночами. Потрібно пошукати акумулятор і схему блимання лампи. Якщо вона горітиме безперервно — надовго акумулятора не вистачить. Зазирну-но я в цю тумбу, з якої стирчить штурвал. І потрібно уважніше подивитися на двигун: може, у нього є стартер?

Коротше, оглянувши яхту, я вирішив бити чолом дядькові Рудольфу. Може, старий не залишить мене наодинці з проблемами цього корита. Тим паче, що він знає, навіщо потрібна подорож на яхті. Я переступив з яхти на причал і замислився. Атака на Раду Чотирнадцяти за два тижні. Це вже саме-саме остаточне рішення. Більше коригувань дати "X" не буде. Ми й так переносили напад чотири рази. І я чую, як гучно цокає годинник, що відлічує час до точки неповернення.

Мені було зрозуміло, що, може, й не варто було зациклюватися на яхті, а просто купити квиток на один із кораблів дядька Рудольфа і цілком комфортно дістатися до островів. Але часом нас долає якась впертість, і ми переборюємо труднощі, які самі собі вигадали. А ще була невизначеність, чи вдасться відплисти з островів після перемовин, якщо в мене не буде власного транспорту?

Це міркування і було моїм головним аргументом, коли я сказав, що на острови йду під вітрилом. Пенелопа чомусь дуже легко дала на це згоду. Крім того, мені захотілося щось зробити власноруч і знову відчути, що я живу, і від мене теж щось залежить. Я подивився на руки й кілька разів стиснув долоні в кулаки. Палець, падло, не гнеться! Але мені й казали, що навряд чи він стане як колись.

З погляду логіки, моє бажання самому йти під вітрилом до островів було неправильним. Я піддавав ризику деякі пункти великого плану. Але на виправдання можна сказати, що ми не знали, що буде далі і які несподівані труднощі нам зустрінуться.

Можливо, ця подорож на яхті, навпаки, дозволить уникнути каменів спотикання, які майбутнє щедро розкидає навколо нас своєю натрудженою долонею. Наприклад, корабель дядька Рудольфа потоне, атакований невідомим підводним човном мага на прізвисько Немо. Або на борту нашого корабля мене будуть намагатися вбити ніндзя-агенти островів, що сховалися в бочках зі слабосоленим оселедцем!

Зовсім нещодавно я переконував братів Мендесів, які сиділи у вагончику метро, напасти на острови, а вже минуло понад пів року. І чотири з гаком місяці від дня загибелі Марселетт. За земними мірками закінчилося літо й почалася осінь. Але тут літо триватиме ще довго. Думки перескочили на замок Аврори.

Зараз господарством Аврори й фортецею фактично керувала одноока Ді, а загоном Марселетт — ніхто. Усі вони слухалися Марлен, але вона не виділялася серед дівчат і поводилася як старший товариш: опікала Аврору і змушувала її хоч трохи вчитися. Жаклін і зовсім відокремилася в незалежну державу, перебуваючи постійно з доктором Арманом. Я глянув на вітрильник з однією щоглою, що входив у порт, і думки знову відійшли від основної теми. Так іноді важко змусити себе думати про щось одне!

Я подумав про верфі Гаспара. Побудовані металеві кораблі повільно, але впевнено обростали дрібними деталями. Головна морока — встановлення двигунів та гребних валів, а також підготовка екіпажів. Перші два суховантажі для доставки відпрацьованого ґрунту ми забракували після ходових випробувань. Вірніше один, другий стояв біля берега і являв собою голий корпус.

На першому з них встановили гідравліку й негайно завантажили повну масу відпрацьованої породи із шахт Мендесів. Корабель перекинувся. Гаспар засмутився, що витрачено багато сил і матеріалу. Я зажурився, що загинула одна людина. Адже я був там і все бачив на власні очі. Матрос не встиг вибратися з трюму, коли корабель, гучно випустивши вгору струмінь повітря, ліг на бік і затонув. Добре, що на борту перебувала мінімальна кількість людей і решта просто намокли.