Розділ 15

Опинившись у своїй кімнаті, Аррак глибоко видохнув та підійшов до вікна, за яким то там, то тут спалахувало яскраве рожево-фіолетове сяйво на чорному небі. Тут не було видно зірок чи планет. Сутінки мали власну атмосферу, та й зміни дня й ночі були несуттєвими. Вдень небо було насиченого синього кольору, а спалахи – жовтими.

Він дістав з кишені свій телефон та подивився на темний екран. В цьому світі гаджет не працював, не було ніякого зв’язку. Він був впевнений, що Ніна по прибуттю щось напише. Але прочитати її повідомлення він зможе лише за пару днів, коли вирішить необхідні питання у Сутінках. Добре, що поруч з нею Адам. Дівчина може його бачити. Можливо, зможе й почути?

Сьогодні вночі він знову проникне в її сон. Він нестерпно хоче знову її побачити, обійняти. А ще він мав надію, що цього разу вони нарешті впізнають один одного.

Аррак прийняв душ та влігся в ліжко. Сон довго не йшов. В голові крутилося безліч думок, але всі вони так чи інакше пов’язані з Ніною. Ця жінка міцно увійшла в його серце, торкнулася глибин душі. Хіба міг він бодай уявити, що здатен на такі почуття? Він – демон, Хранитель межі, демон, якого зазвичай люди асоціюють із самим Злом, мешканцем Пекла, але навіть не відають, що серед демонів існують свої ієрархії…

Всередині демона від однієї згадки про дівчину розливалося солодке тепло, а серце прискорювало свій ритм. Вона – його. Назавжди. Ні за що не відпустить її. Головне – не налякати.

– Ніно, – прошепотів Ендрю, заплющивши очі та переносячись на знайомий берег. На місто вже давно опустилася ніч. Як й завжди білий пісок, море та тихий шелест хвиль… Ні душі навколо. Лише він, а он там, трохи далі знайома жіноча постать…

Вона зойкнула від його оклику та обережно повернулася. Ніна дивилася на чоловіка, що йшов їй на зустріч та посміхалася.

Авжеж, Ніна впізнала його. Та й це й не дивно – вони вже стільки разів бачилися у снах, що вона вважала його не просто другом, а рідною людиною. Часом, могла довірити йому всі свої секрети, виплеснути біль, й навіть отримати пораду. Так, раніше вона ніколи не бачила його обличчя, але кожен раз відчувала поруч з ним неймовірну ніжність та тепло. Можливо, саме через цей образ вона й не шукала кохання? Цей чоловік, навіть імені якого вона не знала, казав, що чекатиме… І вона слухняно чекала, закрившись від почуттів, ховаючись у цьому світі, нехай лише уві сні, але бодай так, відчувала себе щасливішою.

Все змінилося три дні тому, коли вона зустріла Ендрю. Цей француз перевернув все її життя догори дриґом. Змусив серце стукати в грудях сильніше… Вона й про сни свої забула навіть…

Але тепер вона дивилася на нього та не могла повірити – чи то все їй сниться, чи то насправді відбувається. На зустріч їй йшов саме він, її Ендрю. Він ступав босими ногами по вологому піску та посміхався.

– Ендрю! – вигукнула вона та першою кинулася йому на зустріч, за мить опинившись в міцних обіймах.

– Привіт, Ніно. Це я, – посміхнувся він.

– То це все сон чи реальність? – лише спитала вона. Всі відчуття були надто реальними.

– Ми зараз у твоєму сні, люба, – прошепотів він, поправляючи локон її волосся.

– То всі ці роки то також був ти? Ти казав мені, що чекатимеш?

– Я, – тихо відповів Ендрю. Він не хотів мати таємниць, не хотів казати неправду…

– Але як? – спитала Ніна, все ще не вірячи йому. – Чому?

– Це закони світобудови, які нам не дано осягнути… Я давно знав, що ми маємо зустрітися. Знав, що ти – моя Доля. Я дійсно довгі роки чекав на тебе… Щоправда, як ти виглядаєш для мене теж було таємницею. Але побачивши тебе в Одесі я ні секунди не сумнівався, що ми нарешті зустрілися… Ну й поява амурчика, – чоловік посміхнувся, – теж говорить саме про це.

– Це так дивно. Немов фантастичний роман, – усміхнулася Ніна. – Але чомусь мені здається, що це наша з тобою реальність. Міні-світ, де існуємо лише ти і я…

– Приблизно так і є, – прошипів він, цілуючи її в шию, від чого по тілу дівчини пройшов табун мурах, вона тихенько застогнала, сильніше притискаючись до чоловіка.

– Поцілуй мене, – попросила вона.

Ендрю не треба було просити двічі. Він бажав не лише цілувати її, він прагнув бути поруч з нею, подарувати їй ніч насолоди та кохання. Але не тут, у реальності, коли він прилетить до неї в Київ.

А поки у них є безмежне тепле море, пустинний пляж та солодкі цілунки, у світі, де існують лише вони.