Розділ 10

Наступного ранку Ніна прокинулася із посмішкою на обличчі.

Нічна прогулянка, розмови ні про що, й дивне відчуття легкості на душі. В животі порхали метелики. Вже давно Ніна не почувала себе такою щасливою. Навіть встигла забути, що здатна на такі емоції. Вона наче прокинулася після довгого сну, її огорнута кригою душа почала танути поруч з ним. Але чи варто поспішати? На це питання Ніна поки не знайшла відповіді.

Прийнявши душ, Ніна поспішила до ресторану, щоб поснідати та випити кави. Заразом зателефонувала дітям.

– Мамо, ти як? – теревенила Віка. – Як пройшла презентація?

– Все чудово, вже маю кілька контрактів, – поділилася Ніна.

– О, вітаю, мамо! – радісно вигукнула донька.

– Дякую, моя люба!

– А там є симпатичні чоловіки? – спитала донька.

– Віка! – скрикнула Ніна. Говорити дітям про нового знайомого їй поки не хотілося. – До чого ці питання?

– Мам, ти заслуговуєш на особисте щастя, – промовила Віка.

– Гаразд, не будемо зараз про це. Мені час йти, – уникнула відповіді Ніна. – Переказуй Саші привіт.

– Добре. Успіхів, мам. У нас справді все добре. Сьогодні ще бабуся обіцяла зайти.

– Бережіть себе, мої милі.

– Ти теж себе бережи й пошукай в Одесі чоловіка. Там їх багато, – знову розсміялася донька та відключилася.

Схоже, Віка вирішала попрацювати купідоном. Ніна посміхалася. Кажуть, діти часто бувають пророчими. Але ж то про малих чи ні? Ніна тішилася турботі своїх вже дорослих дітей.

– Доброго ранку, Ніно! – до неї підійшов Ендрю.

– Доброго ранку, – посміхнулася вона, а серце в грудях забилося сполоханою птахою.

– Встигла відпочити? – чоловік сів поруч з нею.

– Так, – кивнула Ніна. – Дякую тобі за вчорашній вечір.

– Прошу. Можемо повторити сьогодні, – прошепотів він їй на вухо, ледь торкнувшись губами щоки дівчини. Невагомий цілунок, від якого по тіло моментально розлилося приємне тепло.

– Сьогодні я в залі лише до обіду, – посміхнулася Ніна. – Тому хотіла погуляти по центру Одеси…

– Прийнято. Поїдемо разом, – тут же відгукнувся Ендрю.

– Ти хіба не хочеш подивитися інші стенди?

– Я вже все знайшов, – промовив чоловік.

– Гаразд, тоді поїдемо разом.

– Я заберу тебе після обіду з готелю. Обіцяю тобі незабутню прогулянку!
 

***

Час до обіду Ендрю присвятив роботі. Влаштувавшись у своєму номері на канапі, він відкрив ноутбук та занурився у звіти. Поруч з ним нудьгував Адам.

– Зізнайся чесно, – звернувся до нього Ендрю, – вчорашня стріла це твоя робота?

– А чия ж ще? Чи ти віриш в те, що то гра аніматорів? – насупився янголя.

– Я вірю собі. Й ще Долі, – покачав головою Ендрю.

– Але головне, що Ніна почала зближатися з тобою, вона майже відкрилася…

– Майже, – зітхнув Ендрю. – Я ледь стримую себе, аби не накинутися на неї з цілунками… Не хочу її налякати, але…

– Ну, де твоя витримка! Трохи терпіння, й вона твоя! – вигукнув амурчик.

– Так, група підтримки, годі балакати, знайди мені романтичні ідеї для прогулянки по центру міста. Є якісь атракції? Може, особливі місця?

– Добре, зараз пошукаю, – Адам витягнув з кишені штанців смартфон та занурився у пошук. І вже за кілька хвилин почав читати. – Знайшов! Екскурсія для закоханих. По центру міста, по місцях, осяяних справжньою пристрастю, ви почуєте про кохання відомих людей, таких як…

– Чекай! Не треба нам ні які екскурсії. Третій зайвий у нас вже є…

– Еге ж, я не третій зайвий! – образився Адам, – я третій корисний! Я допомагаю вам!

– Вибач, я не це мав на увазі. Замов краще морську прогулянку. Я сам покажу Ніні всі відомі місця Одеси. І вечеря нехай буде на яхті. Зустрінемо разом захід сонця…

– А якщо її захитує?

– Ну зроби щось, щоб її не захитало…

– Магія в таких випадках не працює, – насупився янгол.

– Добре, зайду в аптеку за пігулками, про всяк випадок. Але маю надію, що ця проблема Ніні не знайома.

Розбурхана уява вже малювала Ендрю поцілунки на палубі, зізнання та палкі дотики… Схоже, працювати з таким настроєм не вийде. Всі думки лише навколо Ніни, зосередитися на цифрах звіту геть не виходило.

***

Ніна не помітила як настав обід, клієнтів було багато, тож вона завзято попрацювала та отримала ще кілька контрактів. Раділа, що бос точно буде задоволений результатами роботи на цьому форумі.

Обідала вона сама, Ендрю в ресторані Ніна не побачила, чомусь стало трохи сумно від цього. Жінка спіймала себе на думці, що скучила за ним. За його ласкавим поглядом, за голосом, що наче огортав її всю теплом та спокоєм.