Розділ 4

В готель Ендрю дістався лише після опівночі, його швидко зареєстрували та навіть провели в номер. Звичайний номер готелю здався йому дуже затишним. А головне тут була можливість прийняти гарячий душ! Через негоду в Парижі його рейс затримали на три години. Весь цей час він та інші пасажири провели в залі очікування. Таке собі задоволення.

«І чому в цьому світі немає стаціонарних порталів?» – думав чоловік. – Це могло б вирішити проблеми подорожей та екології. Навіщо стільки літаків та часу витрачати, щоб дістатися з одного міста в інше, або з Європи до Америки чи Австралії?

Портали в рази швидше переміщують людей у просторі. Ендрю зітхнув, вкотре жалкуючи про те, що портал може використовувати лише для переходу у свій рідний Сутінковий світ...

Приємно здивувало чоловіка, що в Одесі замовлений трансфер до готелю чекав на нього. Навіть не взяли доплату, пояснивши це тим, що вони відстежують рейси та знали про затримку.

Ендрю швидко прийняв душ та влігся у широке ліжко.

Його думки були далеко від роботи, хоча на цьому форумі він мав певні цілі. Для його лікарень потрібні нові апарати УЗД, оскільки компанія відкрила нові відділення, також потрібно обладнання для лабораторій. Ну й на одному з семінарів чоловіка запросили виступити у якості спікера. В медичному бізнесі ці клініки були доволі відомими, особливо в Україні. Саме вони приймали на реабілітацію поранених через війну цивільних та військових.

Але варто йому було заплющити очі, як перед ним з'являлася вона. Та, що самою Долею призначена демону. Він вже багато разів бачив її у сні, але частіше лише зі спини чи збоку. Він готовий прийняти все, що тим чи іншим чином пов’язано з нею. Але як впізнати у натовпі? Чи відгукнеться його сутність на неї? На ці питання він не міг знайти відповіді. Так само не знав, де шукати її у мільйонному місті. Одна надія на амурчиків. Хоча в їхній компетенції Ендрю дуже сумнівався.

Незважаючи на втому, заснути йому вдалося лише під ранок, й коли задзвонив будильник, на силу розплющив очі. Чоловік піднявся з ліжка, привів себе до ладу та спустився на сніданок. В ресторані було багато гостей, офіціанти бігали поміж столиків, подаючи ті чи інші блюда.

Провівши поглядом по залі ресторану, вишукуючи вільне місце, Ендрю побачив молоду жінку, що сиділа за столиком у вікна. Вона неспішно їла свій сніданок, але в її очах не було блиску. Він бачив багато людей, що не мали його після пережитих втрат. Особливо, після війни, що закінчилася в Україні кілька років тому. Багато зруйнованих долей було в цій країні – матерів, що втратили синів, дружин, що не дочекалися коханих, дітей, що більше ніколи не обіймуть батька... Та що казати, він сам був такою дитиною. Хоч його батько загинув, коли він вже подорослішав. Але це не змінює того, що Ендрю вже ніколи не зможе обійняти тата.

Крім того, він вперше в житті не зміг зчитати ауру жінки. Не зміг торкнутися душі. Ніби вона її не мала зовсім, або вона була надійно закрита від сторонніх.

Що це? Магія? Але звідки вона в неї? Він придивився уважніше, але нічого не помітив. Звичайна земна жінка, що немає відношення до інших рас чи світів. Чи можливо, що її біль був настільки сильним, що вона закрилася від усього світу?

Ендрю ніколи не стикався з подібним. Його демонічна сутність завжди легко зчитувала людей. Він завжди знав, що в кого на душі, хто потребує допомоги, а хто може й шкоди завдати. Ні, він не вмів читати думки. Але за допомогою власної магії заглядав в самісіньку душу. А це відкривало людину краще, ніж швидкоплинні роздуми.

Останні роки це вміння настільки його знесилило, що чоловік відмовився від прийому клієнтів. Розбирати чужі проблеми та давати поради Ендрю більше не міг. Тому й займався лише бюрократією та маркетингом. До того ж він й сам все ще був одиноким. Його власна душа потребувала лікування, адже лише поруч з істинною парою, демони здобували гармонію, їхня власна сила збільшувалася та мала постійну енергетичну підпитку.

Дивно звучить, чи не так? Всі навколо вважали демонів породженням зла, творіннями Темряви. Але це було не зовсім так. Втім, Ендрю не мав бажання пояснювати це всім підряд. Просто продовжував виконувати свою місію на Землі – зцілювати зранені душі та підтримувати баланс Світла й Темряви.

– Чи не зайнято поруч з вами? – підійшов до неї. – Можна присісти, адже, здається, вільних столиків тут більше немає.

– Так, звісно, – промовила вона. – Я вже закінчила, тож, вибачте компанії не складу, мушу йти. Треба підготуватися до презентації, – швидко проговорила молода жінка та поспішила піти, лише на мить поглянувши на нього.

Ендрю провів її поглядом та зітхнув. Чомусь її біль на долю секунду скував його душу, але швидко минув, залишивши по собі липке передчуття небезпеки.

– Що будете замовляти? – спитав офіціант, що підійшов до столика.

Ендрю навіть меню не глянув, попросив яєчню та каву. Молодий хлопець, що стояв перед ним мовчки кивнув та пішов.

Скільки таких як ця нещасна, – думав демон, дивлячись вслід жінці, – але всіх не врятувати й не вилікувати. А деякі й самі не хочуть.

Проте, чомусь її він хотів спробувати зцілити. Тому, покінчивши зі сніданком, чоловік поспішив до конференц-зали, де перш за все почав шукати цю загадкову жінку.

Ендрю увійшов до конференц-зали, де вже зібралося чимало народу. Залу поділили на дві частини. Перша була відведена для презентацій, тут вже готували до показу слайдів обладнання, перевіряли звук мікрофонів. В іншій частині залу організована виставка приладів та техніки, а представники фірм та заводів вже жваво спілкувалися із гостями та поміж собою.