1

З усіх частин тіла, які має людина від народження, в нього лишилися тільки пальці. Хіба що, так здалося Мавкові тієї миті. Прудкі, як черв’яки, вони ковзали тілом незнайомки, звиваючись, подразнюючи шкіру. Крізь пучки аж до мозку вливався густий струмінь насолоди. Дівчина квапливо скидала із себе одежу, мов та горіла на ній. Примруживши очі, Мавко спостерігав за її рухами, які в напівтемряві видавалися майже магічними. Це був танець. Коли на дівчині не лишилося нічого, лише рожева шкіра в родзинках родимок, він завмер. Вона тремтіла від збудження, а він спостерігав. Із посмішкою хижака та з розчаруванням. «Як довго протримається ця?», майнуло в голові. Він провів пальцем по гострих ключицях. Дівчина застогнала, зробила крок. Рука Мавка ковзнула її спиною, опускаючи до ніжного пагорбку сідниць.

— Хочу роздягнути тебе, —  видихнула дівчина. Хіть в її очах була дещо відразливою. Мавко скривив губи, а потім поцілував її у шию. Тіло дівчини вигнулося, ніби вона хотіла пройти крізь Мавка, як привид. Він засміявся, чим трохи збентежив незнайомку.

— Ти впевнена, що хочеш цього? — він блукав пальцями мапою її тіла, як мандрівник, що шукав серед сотень бачених міст та країн невідомі закутки. Дівчина торкнулася ґудзика на Мавкових джинсах. Хлопець всміхнувся. «Чомусь вони всі гадають, що це має мене здивувати…» Але нехай.

— Хочу, — видихнула вона, розстібаючи ширінку. Джинси втомлено сповзли вниз. Мавко вишпортався з їхнього полону, залишившись в самих майтках. Пальці дівчини прудко стягнули і їх. «Давай, залишилася тільки футболка…» Дівчина притислася до Мавка, нарешті відчуваючи його без всіляких тканинних посередників.

— І? — підбурював її Мавко. Його зуби прикусили мочку її маленького вушка. Вона засвистіла як чайник, випускаючи повітря крізь закушену губу. Дівчина торкнулася долонями його стегон, потім шмигнула вище, під футболку, торкаючись підкачаних м’язів атлетичного тіла. Защепила пальчиками тканину і потягла вгору. Мавко слухняно підняв руки, дозволяючи стягнути із себе улюблену чорну футболку. «Ну, ось і він. Момент істини»

Мавко продовжував пестити дівоче тіло, чекаючи. Навіть подумки рахував. «Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім…» Дівочі руки сповзли з широких плечей Мавка, нижче, туди, до спини…

Раз — і незнайомка різко сахнулася від Мавка, зашпорталася та впала на дерев’яну підлогу. Вона сиділа безпомічна, як кинута додолу лялька, лупаючи виряченими очима.

— Що… з твоєю… спиною? — слова вилазили з її вуст, немов випадали з миски мацаки мертвого восьминога. Мавко всміхнувся.

— А що таке? — йому подобалося грати дурника. Він викрутив руку, щоб торкнутися спини. — Гм, справді… Може подивишся? — Мавко зробив щенячі оченята. Клацнув вмикач світла і інтимна атмосфера з пшиком випарувалася. Всю романтику змило в унітаз. Світло знищило й красу незнайомки: макіяж «поплив», як маска, що застигла, падаючи з лиця, волосся опало, як пінка на капуччіно, з-під вогких пахв струменіли тоненькі струмочки поту.

Не чекаючи на відповідь, Мавко різко розвернувся. Закусив губу, давлячись сміхом. Знову почав подумки рахувати. «Один, два…» Вереск дівчини нагадував скреготіння скла об скло. Мавко зморщився, здригнувся. «Хоч би одна просто мовчки вшилася, навіщо обов’язково волати як скажена». Він почув, як незнайомка борсається, намагаючись звестися на ноги, як шкіра з вогким, липким чмоканням «відклеюється» від підлоги. Голі п’яті ритмічно тупотять по дереву. Дзенькає сумочка, яку дівчина підхоплює, а потім вже з передпокою чутно, як падають з вішака куртка та її легеньке пальто. Гуркіт дверей. І тиша. Нарешті.

Мавко полегшено видихнув, озирнувся довкола. Білизна, прозора рожева кофтинка та джинси валялися на підлозі, немов місце злочину. Не вистачало лише крейдяного обрису тіла незнайомки.  Мавко мугикнув щось собі під носа, згріб докупи лахи та кинув їх до смітника. Торкнувся екрану смартфона, погортав плейлист, зупинившись на «Monster» Imagine Dragons. Проходячи повз величезне люстро, на мить завмер, розвернувся до нього спиною. Він знав, що́ бачить дзеркало: чорну діру, крізь яку проглядалися вкриті кривавим струпом нутрощі, сушені, мов шматочки яблук та помідорів, каркас ребер, трубочки-артерії, серце, схоже на шматок брунатної глини. Спини в Мавка не було.