Знову нарада

– Де ж того Обраного носить? – невдоволено промовив Володар, вибиваючи ритм пальцями по столу.

Ніхто з присутніх не відповів.

Окрім Повелителя, за столом сиділи Мордехай, Елідія, Джейкобсон, Архігронд (у зменшеній людиноподібній формі) та похмурий, мов грозова хмара, адмірал Зон-Джин. Словом – всі, хто прямо чи дотично мав стосунок до військової справи.

Двері відчинились, і до кабінету бадьорою ходою увійшов Марті.

– Вітаю, панове. Повелителю, – легкий уклін. – Леді Елідіан.. Елідірі… тьху ти. Леді Елідія, коротше, – ельфійка у відповідь презирливо всміхнулась – мовляв, цей невдаха навіть ім’я моє вимовити не годен. – Артас, вітаю, друже, – Мордехай весело блимнув очницями – він вже звик до намагань Обраного називати його невідомим дивним іменем. – Адмірале Зон-Лох, – глузлива посмішка.
– Ти ж розумієш, хлопче, – холодно промовив троль, – що колись та й добалакаєшся?
– “Колись” буде колись, – відмахнувся Обраний. – До цього ще дожити треба.
– Марті, – суворо промовив Володар, – я розумію, що ти відпочив і в тебе гарний настрій, але облиш поки що свої жарти. Займай місце.

Він рішуче ляснув обома долонями по столешниці.

– Панове – починаємо нараду! І на повістці дня в нас усього одне, проте вкрай важливе питання. Попри перемогу в війні, нас так і не лишили в спокої. Постійні рейди найманців на південно-східному кордоні…
– Ми вже формуємо контрдиверсійні групи, – сухо промовив Мордехай. – Переважно з темних ельфів та вампірів. Ці напади більше не будуть безкарними.
– Гаразд, – кивнув Володар. – Але лишаються ще інквізитори та гірські тролі. Наразі в нас замало сил, аби воювати на два фронти – і лишити без уваги що тих, що тих ми ніяк не можемо. А у горах наші можливості й узагалі обмежені… Якби ще кам’яні тролі не були такими стійкими до магії!
– Дайте наказ, Повелителю! – з полум’ям в очах вигукнув Джейкобсон. – Ми їх порвемо!
– Кого? – зацікавлено спитав Владика Зла. – Тролів чи інквізиторів?
– Усіх!
– Ви може й порвете, – похитав головою Володар, – та ми понесемо втрати, від яких можемо й не оговтатись. Архігронде!
– Так, мій пане?
– Скільки демонів ти можеш виставити під свої знамена? Мене цікавлять передусім літаючі істоти.
– Мій домен – далеко не найсильніший у Пеклі, – неохоче відповів вищий. – З літаючих у нас переважно біси. Святошам з їхньою божественною магією вони на один зуб… А у горах занадто холодно для інфернальних створінь.
– Слухайте, – втрутився Марті, – а давайте Великого Шамана на тих тролів напустимо? Я навіть сам можу до нього з’їздити, поговорити…
– Ні! – рішуче заперечив Володар. – Ніяких Великих Шаманів… без крайньої потреби, принаймні.
– Ну ні, то й ні, – не став сперечатись Обраний. – Тоді давайте он Зул-Дж… Тобто, Зон-Джина на переговори відправимо. Він же, типу, теж троль – може й домовиться якось?
– Видно, що ти ніц не петраєш у розкладах нашого  світу, хлопчисько, – поблажливо відповів адмірал. – У лісових тролів з гірськими така ж “любов”, як у світлих ельфів – з темними.
– Ясно, – замислено промовив Повелитель. – Тобто, варіантів немає…
– Та чекайте! – вигукнув Марті. – Я ж не закінчив іще. В теорії… суто в теорії, я можу створити нову зброю, з якою нам буде легше у горах.
– Ти дійсно зможеш? – Володар недовірливо примружив одне око.
– Можу спробувати. Якщо… шановна леді Елідія зможе створити якесь вибухове зілля, яке реагує на удар.
– То йди до Рольфгара в лабораторію, – знизала плечима ельфійка, – та й робіть собі.
– Е, ні! – мотнув головою Обраний. – Був я вже там, дякую, вистачило. До того ж, – трохи улесливо додав він, – я вважаю, що ваші зілля набагато кращі.
– Особливо енергетичні, еге ж? – зіщулилась Елідія. – Чи ти гадав, я не помічу нестачу кількох пляшок на складі? Ну гаразд. Вибухове зілля існує, але треба трохи покращити рецепт – і ми з моїми сестрами, звісно ж, ладні це зробити.
– От і добренько! – життєрадісно промовив Марті. – Тоді мені ще буде потрібна допомога з деякими деталями… з металу й дерева. І, можливо, доведеться трохи попрацювати разом з некромайстром Рінго, – при цих словах Елідія скривилась, але нічого не сказала.
– Ти матимеш всі необхідні ресурси, – запевнив Володар. – Тоді, панове, оголошую нараду завершеною… А, до речі. Зон-Джин, як там справи у твоїх підлеглих?
– Все чудово, Повелителю, – стримано відповів троль. – Все просто прекрасно.