Не все гаразд у королівстві Датськім… тобто в Темному

Війна скінчилась, і темні в ній перемогли. Проте мир по-справжньому так і не настав.

Не досягнуши мети силовим шляхом, світлі продовжували капостити по-дрібному. Найняті через третіх осіб групи авантюристів проникали через Велику Стіну (яка у багатьох місцях була зруйнована, а виставити охорону по всій її довжині було неможливо), нападали на прикордонні застави, отруювали криниці та розорювали поселення. Одну з таких груп спіймали гобліни, чиї кілька селищ напередодні були спалені. Полонених ніхто навіть не став допитувати – одразу “стукать і в котел”.

Проте всіх виловити не вдавалось – найманці були професіоналами своєї справи, з’являлись раптово, діяли швидко й так само швидко зникали.

Не все було гаразд і у самих світлих. Великий Інквізитор Огюст категорично не сприйняв підписання будь-яких домовленостей зі слугами Зла. І якщо спочатку це проявилось лиш у мовчазному протесті, то згодом головний слуга світлих богів пішов далі – оголосив короля та його оточення єретиками й підняв повстання.

Бої у столиці тривали кілька днів і завершились перемогою регулярних військ – міський гарнізон складався з ветеранів і недарма їв свій хліб. Але ні знешкодити, ні взяти в полон Огюста не вдалось – разом з кількома сотнями своїх поплічників він вирвався з міста й рушив у західні провінції, де знаходились більшість оплотів Світлої Інквізиції, а населення – здебільшого підтримувало заколотників.

На цих землях було проголошено нову державу – Священну Теократію. Звісно ж, з самим Великим Інквізитором на чолі. Королю довелось  лишити бунтівників у спокої – ослаблена війною з темними армія не мала можливості вести повномасштабні бойові дії.

Теократія ні з ким ніяких мирних договорів не підписувала – а тому паладини та інквізитори регулярно влаштовували рейди на землі темних. Зазвичай вдавалось відбитися, але кожен такий напад все одно завдавав чималої шкоди.

Наче всього цього було мало – у самому Темному Королівстві відбулось повстання гірських тролів. Колись їхні вожді присягнули на вірність тодішньому Володарю, який в обмін на це допоміг їм подолати підземних чудовиськ. Тепер же мешканці гір вирішили, що нинішньому Повелителю вони вже ніц не винні, скориставшись тим, що Збройні Сили Темряви були ослаблені нещодавньою війною.

Коротше – “веселуха продовжувалась”, як сказав би Великий Шаман. Правда, його думки з цього приводу ніхто завбачливо не питав.