Частина 22

Кістяні палички для суші з кісток інопланетного морського ссавця – звучить майже так само, як з бивня мамонту.

Крім процесу приготування суші треба було випиляти ручкою -лазером один комплект для власної потреби, а продублювати їх – то вже десятихвилинка справа.

Моншер курликав до обожнюваної подружки, чи може друга, який чи яка виявилась німою. Я навіть про таке не читала ніколи. Невже щури бувають німими та зовсім не пищать? Тоді як вони з родичами спілкуються? Мовою жестів? Чи запахів? Питання статі та комунікації крутились у мене в голові, навіть Бонус не втримався та здійснив акт наступу на позиції ворога. Точніше спробував зайти ззаду і підгледіти під хвостом. Моншер розпищався на всю кімнату, переходячи в ультразвук, у мене навіть голова розболілась. Тому я вирішила що нехай, може само якось розколеться. І запропонувала їм комору для порозуміння, щоб не крутились під ногами.

З сумом довелось укоротити пеньюар. Бо подрані поли виглядали дещо непорядно, як сказала б тітка Зоя. Під керівництвом Бонуса я продублювала подраний халат, потім відрізала від нього пір’я та припаяла його до вкороченого варіанту. Варіант з трьох два виглядав розпусним, якщо не сказати більше. Тільки зараз до мене дійшло, що чоловік, точніше Чорнограй, майже косоокість отримав, поки в моєму декольте видивлявся принади, я захихотіла, уявивши, як його заклинило на рожевому кольорі та пір’ячку.  

- Зброя для потьмарення чоловічого розуму, - короткий варіант перекочував у шафу, а прототип – сховала в сховок, разом зі стрінгами. Тут і виявилась дещо неочікувана проблема – обмежений термін придатності. Якщо стрінги прати, то тільки один раз. Наступний раз при зануренні в воду вони ставали непридатними для носіння. Тільки тепер я злякалась. Це що ж, пеньюари некромантки до першого прання поносять, а потім воно на них розлізеться, побий мене грім. Ще добре, якщо в процесі спокуси когось, тоді можливо зробити вигляд, що все так і задумувалось. 

З одного боку я згадала біорозкладні пакети з Землі, вони природу не захаращують, а з іншого, як казала вчителька на біології, - не зрозуміло що з тих залишків вилізе і куди поплазує.

Але сверхи та дурхи гарно придумали. Вдягла плаття, втрапила в ньому під дощ – і нічого, як була в одязі – так і залишилась. А ось вдома – просто розчини водою і змий результат в унітаз. І можна знову казати чоловіку, що немає чого вдягти.

Я навіть передивилась гардероб попередниці, поки рис остуджувався. Вирішила не відриватись від колективу, творчо дублювала, а потім вирізала з сукні в підлогу – маленьку сукню з рукотворного мережива.  В деяких місцях довелося затягувати шнурівкою, щоб сіла по фігурі, в деяких підклеювати мережива з фіолетової спідньої білизни, знову ж таки дубльованої в дублікаторі. Так захопилася, що майже запізнилась з частуванням. Але Грива нагодилась, як завжди вчасно.

- Мілено! – погукали від порога, - можна зайти?

- Та заходь, подруго! – відірвалась від плаття, та помахала їй долонькою.

Грива закашлялась та вирячила очі, - як ти мене назвала?

- Подругою, а що? Ти проти?

- Незвично, напевне, тут всі один проти всіх.

- І що? Від такого поводження – ні холодно, ні жарко! Нудьга смертельна!

- Ого, а що ти зі своїм умерттям зробила? – вгледіла вона Бонуса.

- Та то він абгрейднувся до збереженого стану.

- Аб що?

- Не задурюй собі голову, то таке технічне поняття, коли небудь поясню, не допоможеш?

До вечері ми встигли.

Правда суші були одного виду, де інде кривенькі, але пробу Грива зняла і великий палець виставила. Довелось навчити і пояснити коли догори, а коли до низу треба його демонструвати.

- Дуже цікава у вас планета, - розмірковувала вона, - зовсім не зрозуміло, чому тебе перенесло сюди, може дійсно похибка?

Але я їй у відповідь продемонструвала пакет з мамою Моншера у морозильнику, потім самого лисого, якого зачинила у коморі. Правда надбання з того боку десь сховалось, бо тільки Моншер двері караулив.

- Він що, живий? – у Гриви нижня щелепа сама собою відвисла, - він живий! Хоча страшний, немов смерть.

- Нічого ти не розумієш, він гарний!

- Огидний! Та що в морозильнику і то приємніше виглядає.

- Я саме її хотіла на аукціон цього разу виставити.

- Ну, навіть не знаю. Що знову нема коли проводити підняття? Хоча дивлячись на твої надбання, - скривилась вона на Моншера, який не спускав з неї червоних очисьок, - воно й не дивно.

У мене свербів язик, коли після дегустації з демонстрацієюспособу тримання суші, некромантки почали перемивати кістки нареченому. Я ж бо його бачила без скафандру, але як розповісти, щоб не спалитись? Моншера я на загал демонструвати поки не збиралась, особливо зараз, коли він не врівноважений. Ще дійсно допоможуть перевести його в статус мертвого та піднятого, щоб не жер так багацько. Дивно, що вони спокійно чекають на початок того відбору і не надсилають на той бік дурних запитань.

Сьогодні я не вибивалась з загального клину, бо мені всі ці сукні чорного кольору клин круків нагадували. Може тільки трохи відрізнялася, бо довжина сукні виявилась критичною. На мої ноги дивились з осудом, заздрістю та несхваленням.

Хоча були погляди й з бісиками, так і крутилось на язику порівняння  Тарантуррі та Лари – четвертої та п’ятої некроманток - з траурними колібрі.

А ось за броненосця Суомі – сьома з Одрою змагались. Азартною виявилась дванадцята. Схожа на китаянку Суомі - погребальна фурія, як охарактеризувала її Грива, виявилась спеціалістом по кладовищах. І таки перебила ставку Одри. Пообіцяла п’ятьох чоловіків та коника в придачу.

- Як вони ті скелети на стать перевіряють?

- То вони самі відповідають, - відмахнулась від мене Грива, побачивши прикраси з кісток. Саме за них я хотіла отримати їжу.

Лава правда дуже здивувалась, чого не замовила з того боку, якщо не вистачає. І тільки Грива розуміла, що у мене утриманців побільшало, і всі не працюючі, а тільки об’їдаючи.