Частина 16

- Це що? – Балтазар та Тузін, які повернулись в корпус майже через день після Владика, зі здивуванням розглядали кабінет, який блищав чистотою. Навіть шибки на вікнах були відмиті, не дивлячись на сезон дощів, та вельми обмежене забезпечення на побутові потреби. У цьому місяці воно було витрачене на ремонт меблів, які випадково пошкодились, коли Тузін надавав обґрунтування скорішого вирішення питання з Тринадцятою.

Владик кивнув підборіддям на двері, і Балтазар наклав чари, які не тільки зачиняли їх, а ще й блокували від підслуховування.

- Я здійснив службову фальсифікацію, - навмисне, - додав через паузу, поки друзі розглядали його, немов рідкісного представника тваринного світу у звіринці Володаря.

- Так, - простяг Балтазар, - дуже цікаво! Ми з Тузіном, наприклад, теж здійснили.

- Введення в оману представників закону, - погодився Тузін, - по іншому досягти дозволу на розробку операції в салоні мадам Хаммер не виходило.

- Ви не звернулись до приватного детектива, а зразу пішли до законників? – здивувався Владик.

- Звернулися, - Балтазар підійшов до власного стола і здивовано роздивився, що поверхня віддзеркалює стелю. – Не думав, що його можна відмити до стану нового, - провів по стільниці пальцем, отримуючи задоволення від чистоти, і якогось рафінованого бажання, щоб так було завжди.

- Салон кришує лорд Біргем, - скривився Тузін, - ніхто б не погодився.

- Так, ми ходили не до звичайних законників. Довелось просити протекції у служителів Рівноваги.

- Ти розповів дядьку про відсутність білизни у потенційної нареченої й рунах покори та виборчої забудькуватості?

- Ні, я нагадав про Аміну, та бажання перевірити жінку, яка цілий рік притримує мою увагу на власній персоні.

- Ти показав дядьку, що готовий зробити вибір, але хочеш перестрахуватись?

- Так. Довелось збрехати, що артефакт в туалетній кімнаті спрацював на руну покори.

- У моєму туалеті? – засопів Владик.

- Так, - огризнувся Балтазар, - у твоєму! Ти сам знаєш, що Трудіоні я не запрошував до себе жодного разу. Це легко було б перевірити.

- Але того дня ми приймали в будинку чотирьох жінок, як ви вивернулись з цим?

- Довелось включити в операцію і леді Інесу, і Аллію.

- А Сафіру? – напружився некромант.

- А сам, як думаєш? – пирхнув темний.

- Перевіряють при зарахуванні на службу?

- Так, а ще при входженні в рід артефакт не прийме того, на кому стоїть хоч якесь закляття. Тобі дуже пощастило – дівчина не тільки розумна, а ще й чиста.

Владик видихнув, чомусь зовсім вилетіла з голови інформація про цю властивість ритуалу, та артефакту. І те, що входини були на наступний день після прийняття, давало гарантований захист Сафірі. Руна покори активується впродовж трьох днів з моменту нанесення, - згадалось з лекцій про руни, які наносяться на тіло.

Згадалося, як дівчина запропонувала використати себе в якості живця. Якщо у салоні мадам Хаммер є хтось, хто набиває такі руни, то вона готова розвідати пропозиції та перевірити чутки. Протекцію їй пообіцяла Трудіоні.

Але сам Владик не був готовий жертвувати дівчиною. Тільки в крайньому випадку, тільки тоді, коли інші методи не дадуть відповіді на питання «хто і для чого».

А ще, йому згадалось, як у неї порозовіли щічки, коли вона все ж розповіла, про пацюка, віник та прикрасу на інтимному місці.

Ледве втримався, щоб не засміятись, від натуги навіть на очі сльози набігли. Швиденько відправив на склад, подякувавши, і пообіцявши зустрітись пізніше.

А потім довго сміявся, лежачи грудьми на столі та представляючи і пацюка, і кішку. Дійсно, хто б міг подумати, що Трудіоні настільки вдосконалилась, приймаючи до уваги слова Балтазара про скромна та вихована. А те, що Аллія пацюків зовсім не боїться, треба запам’ятати. Теж з подвійним дном сестричка виявилась. Не кажучи про таланти Сафіри. І тут же на думку спали таланти ще однієї дівчини, у дивному розовому халаті. І подарунок, який саме в цей момент загримів чимось у шафі.

Тузін зреагував першим. Одним кидком опинився в тому кутку, але довелось зупинити бойовика, бо від шафи могло нічого й не залишитись, - стій, там прислуга!

А що ще він міг сказати?   

Чоловік зреагував на «стій» завмерши, і тихенько потяг на себе стулку, відступаючи назад.

- Ми ж домовлялись! – рикнув Балтазар, роздивляючись скелетів.

- Знайомтесь, - хмикнув Владик, - з рожевим чубчиком Пух, а той що з хустинкою на шиї – Бух.

Скелети злагоджено зробили крок уперед, і тільки після цього темний розглянув відсутність стрічки зв’язку з некромантом.

- Пух? – перепитав, і скелет тут же розвернувся в його сторону, - це як?

Скелет крутнувся довкола осі і швидко нашкрябав на дошці, що стояла під стіною: «прошу уточнити запитання!»

Владик відслідкував здивування на обличчі керівника, яким би близьким другом Балтазар не був, але в цьому випадку потрібно було прояснити декілька питань.

- Не збивай їх з пантелику. Вони не настільки інтелектуальні, щоб вести з тобою дискусію про як та хто. Пух, Бух, на точку відпочинку, кроком руш!

Скелети розвернулись, та попрямували в шафу, спритно зачинивши за собою двері.

- Прибирають вони ідеально. Чи усвідомлюють власну природу – дуже глибоке філософське питання. Довелося замість них залишити в камерах зберігання двох найстарших сублімантів, маю надію, що в загальній масі перед переправленням до місця дислокації, їх не будуть роздивлятись.

- Ти пограбував старовинне кладовище?

- Витягнув з найнижчого прошарку. Півгодини вбухав на сортування та заглиблення. Не думаю, що знайдуться нащадки тих кісток, які зможуть пред’явити претензії.

- Це досить дивно, - підсумував Балтазар, - на тебе не схоже. Півгодини на те, щоб підробити докази?

- А як ви собі уявляєте двох скелетів з дошкою та у такому вигляді, що нас зразу ж спалили б! Спитали б, хто це такий розумний та творчий! І кого ми пограбували, теж би нагадали, бо на звичайне умерття вони зовсім не схожі. – Видихнув, і вже тихше додав, - та й шкода, такий талан і в м’ясорубку війни.