Частина 15

Я підняла від торта голову, і радісно, на скільки вистачало духу, ляпнула перше, що прийшло в голову, - ось бачите, шанс на повернення є завжди!

- Не зрозуміла, - скривилась Норна, яка сіла подалі, - що ти маєш на увазі?

- Як що? – ткнула пальцем у напис, викладений крихітними кісточками серед надгробків, доріжок і квіточок на горбиках міні-кладовища. - Нас запросили на відбір з заручинами!

- Нас? – Лава пристала зі стільця, вдивляючись в напис, з другого боку Грива завмерла з ножем, яким збиралась розрізати торт.

- А де відбір? – не зрозуміла вона.

- Хтось з’їв, тільки відтиск залишився! – потикала я у крихти після вітаємо. Сама така, якби відкрила кришку раніше, точно скуштувала б, або надгробок, або вінок з квіточками.

Жінка, років п’ятдесяти, з дивними тату на руках та шиї, встала і підійшла ближче, - а може це тебе вітають? Ти ж торт замовила!

- Та не замовляла я, ваш Чорномор сам його надіслав!

- Чорнограй, - поправила татуйована, - мене Міна звати, я Друга. Я не дуже впевнена, що відтиск залишився після слова відбір.

Лава схилилася нижче, - ти не права, сестро, ось це точно «ви», і «ір» теж впізнаваний. Хоча дуже дивно, як на мене. Чому не повідомили усім зразу? Для чого ця таємничість?

- Торти зажали, - тут же зробила власний висновок, - жадібній, напевне, або це перший тест на здогадливість!

Новина справила враження, жінки засперечались, загелькотіли, як качки, поки Перша не гаркнула – тихо! Якщо це дійсно запрошення, то всі, хто хоче прийняти участь, повинні з’їсти шматок. І це дійсно – шанс забратися з цієї діри до закінчення терміну.

- Так ми ж того Чорнограя в живу ніколи не бачили! – підстрибнула подружка Норни. Худа брюнетка з татуйованими бровами та губами. І те, і те було чорного кольору і справляло враження експерименту початківця.

- Балу, Шоста, - пробурмотіла Грива, і я ледь чутно прошепотіла «дякую».

- Може він старий, кривий та не повний! – потрясла Балу вказівним пальцем, від якого залишилась нижня третина. – Тому й така таємничість, інтригою хочуть зачепити!

- Так, - погодилась Лава, - герметичний осередок збереження фізичного тіла з проекцією обличчя, то не реальний Чорнограй. І ми можемо тільки здогадуватись, який він на насправді. Так би мовити – сюрприз у мішку.

- Ага, у нас кажуть кіт у мішку, але скоріше не у мішку - розтягла я губи у посмішку, - а у скафандрі! А я все думала, що це мені нагадує!

- Ти бачила Чорнограя? – тут же зробила стійку Грива, і по тиші, що запанувала, я зрозуміла, що поява цього персонажу дуже рідкісна забавка.

- Так, він трохи сварився! – закусила губу, не дуже бажаючи розповідати, за що саме.

На обличчі Норни та Балу промайнув вираз задоволення. Ось є такі люди, які отримують задоволення тоді, коли комусь непереливки. Саме в цей момент згадались слова реальної тітки, яка залишилась на Землі. І про таких людей, і про те, що я ними себе оточую, не розуміючи усіх наслідків подібних рішень.

Захотілось скривитись, бо збоку це виглядало не дуже гарно. Краще до них спиною не повертатись, - майнула думка.

- Ріж, - скомандувала Лава, - яким би не був, я теж буду змагатись, якщо нема виключень, то тільки сама жінка може вирішувати!

Торт був смачним. Заміж я ніколи не мріяла так швидко вискочити, з грошима татка, з перспективами, які вони надавали, збиралась довго насолоджуватись відносною свободою. Але місце куди я потрапила, все це депресивно пост апокаліптичне оточення з обмеженим колом спілкування, - сумно це так, що навіть заміж готова, якщо допоможе. Тому тарілку я підставила останньою. Мені дістався шматок з пнем і пташкою, що сиділа на ньому. Я згадала скафандр, те що чоловік вище за мене майже на дві голови, те що у нього і руки, і ноги до пари, а ще плечі, на які можна сісти, та ніжки звісити, і посміхнувшись, таки засунула ложку зі шматком в рот.

- Залишкова магія присутня, - повідомила Перша, коли від торта не залишилось нічого, - дівчина вгадала, торт дійсно зроблено з посилом на заручини.

Я видихнула, бо зовсім не розуміла, за які такі заслуги мені його презентували. Ось не могла я вразити чоловіка, який гарчить та пальцем у фліпчарт тикає, у саме серце з першого погляду. Згадалось, якою не гарною я була в той момент, з розпухлим носом та червоними очима, і відігнавши спомин, вирішила, що моє припущення про відбір більш ймовірне.

- Я хотіла б запропонувати вам ексклюзивний транспортний засіб, - підстрибнула на стільці, згадавши трицерата та останню на сьогодні незавершену справу.

Перша сіпнулась, коли я заверещала у неї над вухом, а та, що сиділа за нею, на всяк випадок відсунулась подалі, пробурмотівши щось про дефекти та афекти.

- З допомогою цієї тварини ви справите незабутнє враження на майбутнього чоловіка, підкреслюючи власний тонкий смак, та прагнення до прекрасного!

З під простирадла з’явилась голова, і хтось на дальньому краю столу застогнав.

- А з чого ти взяла, що саме ці критерії справлять на Чорнограя незабутнє враження, - перекривила мене Норна.

- Якщо він проводить відбір поміж некромантками, то напевне, хоче обрати найсильнішу! – підпряглася Балу.

- Ага, - пирхнула Міна, - спить і бачить, як ви забезпечуєте обслуговуючий персонал сімейного будинку з піднятих та не зовсім живих.

- Так, думаю й не для того, щоб ви могли його підняти, в разі чого, - погодилась Лава, - все ж він статус і силу має, бо пересічному провести подібний відбір не дозволили б.

- А може це віртуальний відбір, - спустила я їх на землю, - а при виході в фінал ми будемо змагатись десь в іншому місці, з нормальними жінками.

Хтось з темряви зашипів на мене, - притримай язика, білявко, ми тут всі нормальні, окрім тебе!

- Тихо! – знову обсмикнула присутніх Перша, - що ти хочеш за свій витвір? – звернулась вона до мене.

- Одного комінога, або п’ять стрибукозів, - озвучила рознарядку на тиждень, - за шість годин до точки звітування.