Частина 14

- Мене звати Мілена, - я вийшла у ніч, притримуючи полу дивного плаття з розрізами по боках до самих стрінгів, які я надягла сьогодні для натхнення та в якості моральної підтримки. В цьому світі з білизною все було майже так само, як з одягом.

У попередниці була ціла купа штанів, лосин, та гольфів чорного кольору і на розмір більші, ніж мені потрібно. Ще була білизна чорна, фіолетова, синя та зелена. Я все це депресивне неподобство згребла та спалила ще першого дня, тим більш використаним я б ніколи не користувалась би, навіть якщо носити більше нічого б не мала.

Але у дальньому кутку шафи знайшовся запаяний пакет з трьома новими трусиками боксерами. Нічого такого, не гарні, на мій смак, але вибирати не було з чого. І хоча я в них почувалась як у панталонах, але варіанти закінчились, не встигнувши початись.

Шкарпетки, гольфи та топ до боксерів я теж знайшла – в упаковках, хоча все того ж чорного кольору. Ще була одна знахідка, але я досі не знала, як до неї відноситись. Мереживні панталони з діркою замість ластовиці, блідо зеленого кольору, який трохи світився з кутка, де вони лежали. Разом з ним у упаковці був мереживний корсет, і це по усьому був комплект для спокуси, захований у найдальшій куток.

- Надія вмирає останньою, - прокоментував знахідку Бонус, а я саме тоді розповіла йому, що гарна білизна завжди підіймає моральний дух. Напевне попередниця про це не здогадувалась, ось і прогоріла.

Крук поцікавився, яким чином я збираюсь ту гарну спідню білизну замовляти через портал, бо такого неподобства, яке було на мені, він ніколи не бачив.

Я гмикнула під ніс, теж мені консультант відділу жіночої білизни. Судячи з того, що той хто його створив, в живу ту жіночу білизну ніколи не бачив, то відкривати ці горизонти я мушу сама. Добре, що я малювати вмію, і з фантазією у мене все добре. Навіть більше ніж добре. Ось візьму і намалюю. Головне мати за що купувати.

З того боку, був точно склад магазин, Періс мені продемонструвала довгий коридор, полиці з їжею довгого зберігання, одягом, та відділи з написами над ними. Шкода далеко і темно було, і моя дівчинка не встигла нічого там до пуття роздивитись. Ніколи б не подумала, що китайський дракон вміє демонструвати відео на своєму боці. Як тільки Чорнограй пішов, вона проявилась, та відзвітувала про виконану роботу. Шкода функції збільшення не було передбачено на її розкішному лускатому боці, який створював картинку загадковим чином. Чи все ж вона прокручувала переді мною запис?

Бонус знову бухтів, що відстав від життя, та не має інформації про настільки розвинуту модель.

То до чого я, коли ми повертались з будинку його винахідника, то прихопили клей Момент, ну, він називався по іншому, але спосіб застосування був однаковим. Згадка про дитячі пустощі, та результати застосування цього матеріалу, згадались, викликавши у душі ледь відчутний біль. Пір’ячко Пуху, до речі, саме ним я приклеїла. І ним же прикрасила дивне плаття-туніку з розрізами. Весь комір на пеньюарі обскубла, бо виходити до відьом у ньому не наважилась.

- Це вона у ритуальній святковій мантії? – перепитала найстарша гостя, яка стояла біля столу, та дивилась на доріжку світлових куль, якими я прикрасила сцену імпровізованого свята. Мені не шкода, зарядний пристрій зарядив всі ці кульки, схожі на одноразові свічки, які святять білим та жовтим світлом. Натикала від душі, і на столі, і на місці, де збиралась проводити аукціон, і навіть доріжку від ганку будинку прикрасила.

Ніхто не повинен здогадатись, що сама я з чорного ходу вискочила, поки вони вітались, та бурхливо реагували на придуркуватість господині, яка так недоцільно використовує наявний ресурс.

- Я ж казала, дефективна, - пролунало попереду, і я впізнала голос жінки, яка зустрічала мене у цьому світі.

- А мені подобається, - спробувала підтримати мене Грива, - я вже й не пам’ятаю, коли сукню вдягала. Все штани, та штани.

- А рожеве то що? – найстарша не зводила з мене погляду, та й виглядала вона один в один Баба Яга.  Обличчя сіре, немов з пергаменту, біле, хоча скоріш сиве волосся стирчить у всі боки, у руці клюка з кістки якоїсь тварини. Уся в чорному, хоча всі вони в чорному, одна я з голими ногами та рожевим пухом, в якості оздоблення.

- Пір’я марабу, - я згадала, як купляла пеньюар, і дівчина-консультант показувала сертифікат, який підтверджував, що саме ними прикрашений халат.

- Беру! – жінка відстібнула від поясу штанів гаманець, і підкинула його в долоні.

- Тільки пір’я? – для чогось перепитала я, бо саме в цей момент мене осяяла ідея запхати пеньюар у дуплікатор. Він туди точне влізе. Бо з оригіналом розлучатись я не планувала.

- Усе беру, разом з марабу, - протягла жінка, отримавши від сестер по нещастю, здивовані погляди та перешіптування.

- Ну добре, - розвернулась в бік будинку, зовсім забувши, що у мене на спині велике пухнасте серце з крильцями.

- Я дам більше, - догнав мене ще один жіночий голос, - для чого тобі те марабу, Перша? У мене в печерах цей колір хоча б з мохом гарно поєднається! А ти у своєму лігві що, личів приманювати будеш?

- Не твоє діло, Одра!

- Я ще й цигарочками віддячити можу, - не заспокоювалась супротивниця Першої.

Тут же згадалося, як Грива розповідала, що вони у неї якісь просвітлюючи. При недостатній інформації, мало що, може в житті згодитися й такий вид, я зупинилась і повернулась в їхню сторону. 

- Не сваріться, всім вистачить! – і попрямувала далі, розминувшись з подарунком Гриви, який ніс перед собою коробку з тортом.

Це вона добре придумала, відвернути від мене увагу. Бо після моїх слів про те, що всім вистачить, позаду запанувала здивована тиша.

А мені що, шкода, один дублікат, чи два, яка різниця. І цікаво ж, чим вони розраховуватися будуть. Бо умертвінь мені за трицерата повинно на наступний тиждень вистачити, головне щоб їх доставили під самий розрахунок.

Бонус сказав, що на залишкових еманаціях вони годин шість протримаються. А цього достатньо, щоб з периметра вони самі у портал зайшли. Їх зазвичай енергією тільки на перехід наділяють. Периметр захист має, щоб некромантки не влаштували заколот за допомогою піднятих створінь. Тому й остаточна енергія, тому й відсутність зв'язку.