Частина 9

«Живе моя відрада, у мармурній труні» - муркотів Владик, акуратно поєднуючи дрібні кісточки для створення спеціального умертвіння.  Для того щоб вирішити однозначно питання з Трудіоні, Тузін запропонував зібрати додаткові докази. Бо «здалося, що у неї руна покори»  - це ще така собі відмовка. Тим більш до цього у Балтазара навіть якісь почуття до цієї жінки з’явились.

«Вона мене не бісить» - у виконанні темного, - це показник теоретичної сумісності, хоча некромант і попереджав, що цього недостатньо.

Тому сьогодні ввечері, даму серця запрошено на невеличке вигадане свято у будинок некроманта.

Чому саме до нього? Тому що антураж та психологічний пресинг – десь та й проколеться. А недо-тваринка потрібна була для підглядання в санвузлі. Саме за допомогою зв’язку з подобою туалетної прикраси Владик повинен був переконатися в наявності руни. Подивитись, так би мовити, зблизька на означену проблему.

Четвертою в їх групі була молодший інтендант Сафіра, бо Владик від елітної супутниці відмовився, а жінки з його кола, по роздумах, могли й налякати Трудіоні, бо вже дуже вони специфічні були зі своїми жартами. Не тримали язика за зубами, особливо коли бачили таких, як манірна панянка, що на щось таке претендує. Святкувати вирішили заручини.

- Якщо вже морозити кров, то саме тим, до чого нерівно дихає та, що підпадає під випробовування, - продемонстрував фамільний перстень Владик.

Сафіра перелякано витріщилась на трьох високопосадовців, та спробувала дати задню.

- Але ж перстень можна надіти тільки, якщо озвучити клятву, - просипіла вона, добре розуміючи, що пов’язувати себе з некромантом п’ятого ступеню, хоч і престижне діло, але досить несподіване та небезпечне.

- Не переживай, - відмахнувся від дівчини Тузін, - даси клятву нерозголошення, а тебе приймуть в рід, в якості прийомної дитини. З татом Владик домовився!

- О! – полегшено протягла дівчина, не відриваючи погляду від некроманта.

- Так, - кивнув він підборіддям, - ми знаємо, що ти сирота. Чи пропозиція не прийнятна?

- Дуже дякую, - не змогла знайтись до відмови дівчина. Навіть і не надіялась, що так вдало втрапить у заступництво досить сильного роду. Закритого і вельми відлюдкуватого. Вона ще й двох тижнів не провела на практиці, а уже і до штабу інтендантського корпусу запрошена, і в рід майже прийнята. З одного боку такі рішення не слід приймати знаскоку, бо не зрозумілі наслідки, - це по-перше, а по-друге, це б вирішило цілу купу її проблем. Але ж за це вирішення обов’язково треба чимось відпрацювати.

- А ви впевнені, що я зможу зіграти, - вона запнулась, знову оглядаючи Владика. Бо все ж думка про подвійну мораль нашіптувала дещо неприємні перспективи відпрацювання. В ліжку саме цього некроманта, і перспектива чомусь зовсім не тішила.

- Твій куратор поручився, що у тебе найкраща витримка серед усіх учнів. А ще вищий бал по імпровізаціях, - підсумував Азар Чорнограй.

- Так, але це дещо інше, - прикусила щоку зсередини Сафіра, та прийняла рішення, від якого залежав подальший життєвий шлях.

Владик ледь помітно посміхнувся, зробив крок у її напрямі, і поклонився, підхоплюючи її долоньку, яку дівчина виставила, майже автоматично, коли він тільки-но почав нагинатися.

- Ось! – ляснув по коліну Тузін, коли Владик ледь відчутно поцілував тильну сторону, та став поряд з дівчиною.

- У вас дуже гарна реакція, - посміхнувся Чорнограй.

- І по вашому обличчю не можна нічого прочитати, – додав некромант, проводжаючи дівчину за власний стіл. – Якщо ви не проти, то пропоную саме зараз підписати документи, та отримати клятви.

- А ми не підставимось? – знов підняла вона питання, киваючи на перстень.

- Навіть, якщо хтось захоче перевірити, то вони тільки зможуть отримати підтвердження, що у перстня знову є хазяйка. У нас вже три покоління не народжувались дівчата. А при народженні спадкоємця мати знімає перстень, залишаючи його обраниці сина. Коли ж народжується донька, то саме вона носить його, передаючи з рук в руки тій самій обраниці. На превеликий жаль, у мене тільки молодший брат.

- Тому мені, як прийнятій у рід дочці, цей артефакт дозволить що? – Сафіра ніколи не применшувала власний розум, і в будь якому випадку краще було б перепитати про всі нюанси.

- В тому рівні сили, який зараз у вас – тільки додаткові бонуси, не переживайте, я потім вам усе поясню.

Саме один із тих бонусів, саме зараз дозволив дівчині не розреготатись. Бо смішно було так, що в неї навіть подих перехопило.

Вона допомогла Трудіоні піднятись з білосніжної підлоги, яка недоречно вибивалась з дизайну будинку некроманта, поправляючи спідницю розлюченій пані. Санвузол, якимось химерним чином замість наслідування готичного стиля будинку, вражав порцеляною, позолотою, та білосніжним кахлем. А Аллія, дівчина Тузіна на цей вечір, абсолютно безневинна та недосвідчена юниця, була відіслана за заспокійливими краплями до власника будинку.

Залишившись біля рукомийників, Сафіра думала, що, наприклад, вона ніколи б не додумалась виходити в люди без спідньої білизни, та й відрощувати мохнатку настільки екзотичного виду, теж не додумалась би. Хоча це може бути такою модою, вистригати між ніг мишу. Та прикрашати очі червоними камінчиками.

Дівчина згадала, як вони втрьох зайшли в приміщення припудрити носик, і як з підлогової вази на Трудіоні вистрибнула жива миша. Та заверещала, збила рукою вишуканий графин, підсковзнулась на ароматичній воді та опинилася на підлозі з задертим до талії платтям, бо падала на ту підлогу з задиранням ніг майже до стелі. Сафіра навіть не зрозуміла, звідки Аллія витягла мітлу для пилу, та почала ляскати між ніг Трудіоні, та репетувати, що миша може залізти у нірку. Напевне тільки підтримка перстня дозволила Сафірі не впасти від сміху на підлогу, відібрати мітлу, виставити Аллію, допомогти піднятись Трудіоні, та проводити ту до кабінок.

Дивлячись на себе в дзеркало, вона згадувала, як заздрісно засвітився погляд жінки, коли вона розгледіла перстень на пальці. Як вона повисла на лікті Чорнограя, точніше Балтазара. Те, що цей чоловік не той, за кого себе видає, для дівчини стало дійсно одкровенням. Вона не зовсім зрозуміла в чому саме підозрюють Труді, але могла зі стовідсотковою впевненістю сказати, що вона спить і бачить себе місіс Чорнограй. А ще, чомусь вона зовсім не подобалась дівчині, раз по разу вона відчувала якісь липкі еманації, що немов волочилися за тою слідом. Сама б не змогла пояснити, що не так, але на підсвідомому рівні хотілось відійти подалі.