Частина 6

Інтендант під прикриттям Азар Дижон Чорнограй, в попередньому житті спадкоємний маркграф Балтазар де Джоз, прислухався до пікіровки між двома найближчими помічниками. Він знав їх ще з Академії, дружба була перевірена не тільки пустощами та каверзами, які їм вдавалися з легкістю та недоказовістю, а ще й подальшою спільною справою.

Його викликали в ставку, і останні чотири дні він знаходився далеко від корпусу і офісу. Отримавши повідомлення про закриття вакансії у чортовій дюжині, він здивувався лише кодовому імені. Чому Тринадцяту друзі назвали Рожевою пантерою, він хотів взнати остільки оскільки, а ось розповісти про розтавання з Трудіоні, треба було насамперед.

Прокляття та покарання, чи специфіка сили – вони так і не дійшли згоди в наслідках тісної комунікації Балтазара з жіночою статтю.

Без наслідків для жінок залишалося одне інтимне побачення. Тому статеву потребу та скидання зайвого напруження маркграф волів проводити в елітних будинках розпусти. Не даючи спати до самого ранку, перетворював обрану розпусницю у закохану до нестями дурепу. Ще тиждень потому вона виглядала його, шепочучи слова кохання кожному, хто лягав з нею, а потім запаморочення розсіювалось без наслідків. А ось перша закоханість в Академії закінчилась не так райдужно. Тоді він ще не знав, що наступні тісні взаємини перетворюють жіночий мозок на машину для вбивства. Аманіда навчалася на останньому курсі, коли поклала око на першокурсника. Три роки до Академії він провів в закритому монастирі Морока. Саме туди відправив сина маркграф, коли в тому прокинулась темрява. Монахи навчали контролю, розвивали тіло фізичними вправами та налаштовували на покору долі. У роду ніколи не було темних, тому розпорядження батька Балтазар зміг пояснити самому собі. Якщо ніхто не знає як приборкувати пітьму, то треба знайти найкращих вчителів.  Хоча тоді, коли він став старшим, у голову закрадалась думка, що таким чином рідні хотіли здихатись темного спадкоємця.

Аманіда дозволила закохатись у себе, а потім подарувала неймовірно гарячу нічку перед тестовими іспитами на рейтинг. Тоді вона очолила його, бо місце в рейтингу давало квиток до палацу Володаря. Але до омріяного палацу вона так і не попала. Хоча й протрималась цілих два тижні, долаючи випускні іспити. Кожної ночі вона була ненаситною, навіть зараз, майже через п’ятнадцять років потому, чоловіку захотілось стиснути гнучке та жилаве тіло першого кохання в тісних обіймах. Бажання прокотилось по тілу поколюванням та прохолодою. Відігнавши спогад, стиснув зуби. Зовсім не хотілось згадувати у що перетворилась дівчина, коли вбила двох одногрупників на спарингу. А ще покалічила викладачів та законників, які тільки з третьої спроби скрутили навіжену фурію. З її очей лилась пітьма, вона гарчала й шипіла, що трон з черепів для коханого – то найкращій подарунок. Бо слова нічого не варті.

Її вбили при спробі втечі чотири роки потому. У них саме тоді були випускні іспити, й новина дещо вибила його з колії. Як і відвідування рідного дядька.

«Нехай кохають, сильніше за смерть» - саме так звучав прокльон, яким нагородили їх рід. Чи то було закляття, бо наречена зовсім не кохала тодішнього маркграфа, і той, щоб здобути кохання пішов до чорної відьми? Дядько був служителем Рівноваги. Саме таким чином вирішив обійти прокляття. Нема жінок – нема проблем. А до племінника навідався, щоб розповісти про обмеження, яким користуються всі чоловіки роду. Чим сильніший чоловік, тим рідше він відвідує спальню дружини. Кожного місяця Аманіду сповідували, і чому саме з дядьком вона згадала Балтазара, не зрозуміло, але за відповідями він прийшов до племінника вже після її смерті.

Вона не була закохана. Точніше була, але не в Балтазара. Її обранцем був некромант-ритуаліст, котрий закінчив Академію на рік раніше за неї. І з ким Балтазар навіть не був знайомий. Тому й не поїхала головою Аманіда від нав’язливого кохання, бо вона застосовувала різні допінги, які поставляв її коханий. Ось ці зілля і стали каталізатором та провідником для сили, яку вливав в неї першокурсник, не чіпаючи її мозок.  Вночі вона акумулювала, а після обіду віддавала все власнику її душі та тіла. Він наніс на її спину та груди символи, що дозволяли втримувати у собі енергію та силу коханців. Він до чогось готувався, але недостатньо розрахував кумулятивний ефект, або не міг навіть припустити, що дівчина ось уже два тижні використовує одного і того ж коханця, а не краде силу у різних.

Про ці нюанси допитів Балтазар довідався ще через п’ять років. Саме тоді, коли йому з друзями доручили розслідувати серію підозрілих смертей, при повній відсутності тіл та будь яких залишків слідів та доказів. Було поселення, а на ранок нікого не залишилось.  

Тузін був бойовиком. У теперішній час у інтендантському корпусі він виконував функцію захисту співробітників. Тому що справа була досить небезпечна, комплектація та забезпечення умерттями завойовницького війська Володаря. Саме зараз стадія перемир’я перейшла в стадію ведення бойових дій, бо сусід знову вирішив відстояти права та забезпечити захист населення з пітьмою усередині.

І його не цікавило, що саме населення з цими ознаками вже давно влаштувалося в житті і ніяких утисків з боку Володаря не зазнає. Ну, якщо не порушує закони та суспільні норми. На якій стадії переговорів радники Володаря вирішили, що воювати з сусідом будуть підняті, не зрозуміло, але саме тоді відділу по особливо небезпечним доручили очолити інтендантську службу. Головним чином щоб проблеми з сусідом не переросли у внутрішні. Некромант у їх компанії, Владик, спадковий некромант стародавнього роду, саме зараз пропонував Тузіну переконатися у помилці і повернути Рожеву пантеру до мами з татом.

- Все так погано? – поцікавився після привітання Балтазар.

- Скоріше дивно, - перебив Владика Тузін, - а судячи по твоєму вигляду, не тільки там. Признавайся, Трудіоні відкусила шмат твоїх сідничок?

- Гірше, - прикрив очі темний, - я бачив на її спині одну із рун покори.