Частина 1

- Та кажу ж, дурнувата вона якась. З дефектом однозначно! – в жіночому голосі, що вів перелік невідповідності, прослизали нотки невдоволеності та нетерпіння.

- Кристал, що відбирає та переміщує не пропустить невідповідну особу, - категорично заявила інша, підозріло рикаючи там, де лунала буква «р». – Ти вигадуєш, бо не виносиш конкуренток.

- Ой, Гриво, заради сверха, то ти у нас компанійська і відкрита до спілкування! Я тебе останнього разу три роки тому бачила, й то, якби нас Чорнограй не прикликав, то ти б не порахувала доцільним. В сутності то не моя справа, я дівчину зустріла, в будиночку на колесах на місце зустрічі довезла. А ось супроводжувати її на ділянку – то твій обов’язок. Але рожевий халат на ній, то щось з чимось, - не втрималась від глузування наостанок.

- Бувай сестро! – долинуло через мить віддаляючись.

- Нехай захищає, - проскрипіла Грива, маючи на увазі Богиню Смерті. Незрозуміло, яким чином та дозволила використовувати власних присвячених. Хоча, наприклад, Норна зверталась за допомогою до богині Мороку. До інших сестер по силі Грива не придивлялась, бо мало того, що була відлюдкуватою, та ще й поле діяльності мала досить специфічне. Вулканічна долина, Гейзерна ущелина, Гори Темряви.   

Грива простежила, як Норна розтанула у швидких сутінках, і вирішила не вирушати у дорогу вночі. Все ж треба подивитись на Тринадцяту. Рожевий халат ще нічого не значить. Може вона на маскарад збиралась, чи завдання по проникненню виконувала. Беручи до уваги те, що вона волала про викрадення та татка, що розрахується з викрадачами грошима.

- Ніхто не зможе розрахуватись! – вдивляючись в зорі, що мерехтіли з другого боку від поясу астероїдів, залишків планети, яка зруйнувалась у процесі війни у цьому світі, жінка тяжко зітхнула. Навіть обіцянка, що колись їх звідсіля все ж відпустять, не виглядала той, що надихає. Попередня Тринадцята пішла у своєму посмертні за некромантом п’ятого рангу з війська Чорнограя.

У кожної з тринадцяти некроманток, які були присутні на Тварі, були власні скелети у шафі. Каламбур потішив жінку. І вона вперше за довгий час посміхнулась. Якби її не перекинуло сюди, то напевне вона скористалася своєю силою у власних потребах. Так би мовити, підштовхнула достигання гаряче омріяного мага вогню. Прибрала б не своїми руками конкурентку за увагу мага. План був гарним, вивіреним до останньої деталі.

- Трохи не встигла,- знову зітхнула жінка, та зібравши кінчики кіс у кулак, закинула їх за спину.

Залишена на низькому ліжку красуня, - подумки відмітила Грива, - була все ще закутана в шкіру гурта. Порухом руки жінка скасувала стягувальне закляття, та обережно підняла хутро з одного боку. З ліжка безсило звісилась рука, з якоюсь прикрасою на зап’ястку.

«От воно що! Таки я мала слушність!» - задоволено констатувала некромантка.

На срібному браслеті Пандори весело поблискували кривавими рубінами шарми, виконані в стилі Хэ́ллоуи́на. Гарбузик з зашитим ротом, веселий привид, будиночок привидів, підвіска скелета на фоні повного місяця. Ще був череп, серце з рогами, та кіт у кептарику на мітлі.

- Цікава прикраса, - протягнула задумливо, розглядаючи нігті, розмальовані ще цікавіше, ніж прикраси.

На зауваження про прикрасу дівчина ворухнулась, та не розкриваючи очей пробурмотіла, - ти знову мене розбудила, Олена! Звільню, дурепу таку!

- Вибач сестро, - рикнула Грива, - але тут все тільки своїми руцями приходиться робити, всіх піднятих Чорнограй кожного тижня забирає.

Мілена відчинила повіки, сіпнулась, та скочила на ліжку, вдивляючись в Гриву.

- Тітко Зою, це не смішно! – прорипіла через секунду, - у мене серце мало не стало! Ви що, теж на Хэ́ллоуи́н зібралися? А нічого так костюмчик, та  образ в цілому.

- Так, - протягла Грива, - тіткою мене ще ніхто не обзивав. Гей ти, смертниця, ти як, оклигала? Я – Грива, а тебе як величати?

- Як-ка Грива, - знову побіліла дівчина.

- Одинадцята прикликана некромантка планети Твар.

- Я що, чогось не того з’їла? – шморгнула носом дівчина. – Я більше не буду смалити цигарочки від Одарочки.

- Ого, ти навіть з нашою Одрою стикалась? Дванадцята і тут, скажу тобі по секрету, з моху підземельного комплексу Останніх такі палички робить! Дорого бере, але вони того варті!

Мілена покліпала повіками, розглядаючи співрозмовницю, та по хвилині, знов подала голос, - не знаю, тітко, чому ви вирішили бути Гривою, може це гра якась, але вибачте, де це ми, і якого біса мене в цю гру затягли? Що вам татко скаже?

- Так, сердешна, розказую один раз. Ти тринадцята некромантка планети Твар, яка прикликана артефактом, та повинна підіймати нежить згідно зі своєю спеціалізацією для поповнення війська Чорнограя.

- Рольова, - кивнула головою дівчина, - а це надовго?

- Ну, поки мертве не скінчиться, але їх тут до смерті, вибач за тавтологію.

- Не зрозуміла.

- Та кажу ж, нам до самої смерті вистачить.

- Мамо! В який дурдом я втрапила! Тітко, точніше Гриво, а можна мені додому?

- Ні, сестро, це не від мене залежить. Пішли, я краще тобі покажу, що тут у тебе з опцій попередниці залишилось цінного.

- А її відпустили? – підскочила на ліжку дівчина, натягуючи полу напівпрозорого рожевого пеньюара на оголене коліно.

- Ага, відпустили, вищого нежитю, як особистого помічника до некроманта Чорнограя.

- Секретарем? О! І я хочу! Мені ця посада більше подобається.

- Ось помреш, і перейдеш на вищій рівень, а поки, - вибач, хочеш їсти, виконуй план.

- Що?

- Кажу ж, - в кінці тижня у кожної некромантки забирають підняте за тиждень, та видають забезпечення. В залежності від цінності піднятого, чи знайденого додатково матеріалу, можуть розплатитись бонусними речами, чи зможеш зробити замовлення, якщо схочеться чогось унікального, що відсутні в переліку, – постукала Грива нігтем по товстій книзі, що лежала в кутку на подобі мінікухні.