Глава 21

В приймальній кабінету декана сидів хлопець років двадцяти п’яти. На його столі була табличка на якій великими літерами красувався напис “ Секретар Ентоні Скатен”. 

Це був високий, худощавий юнак з рудим волоссям, на обличчі були окуляри в чорній оправі. Під лінзами було видно ластовиння. Він був приємної зовнішності і не відштовхував своїм виглядом.

Дівчина подивилась у що був одягнений секретар декана. На ньому був класичний костюм синього кольору та голуба сорочка, яка доповнювала його образ. 

Юнак підняв очі на неї та окинув її поглядом з голови до ніг. Такі оцінюючі погляди дівчина не любила. Вона відчувала себе не у своїй тарілці під його поглядом. 

Першим мовчання нарушив Ентоні. Він піднявся з свого крісла та поклонився дівчині. 

• Доброго дня, ліро! – промовивши це він осліпляюче посміхнувся дівчині й та зрозуміла, що він не така проста особистість, як вона подумала вперше глянувши на нього, з думок витягли його наступні слова: – В вас назначена зустріч з деканом? Мене не попереджали про гостів!
• Так, декан Конрі, сказав прийти сьогодні на зустріч для того, щоб обсудити навчальний процес, – впевненим голосом провила Аура.
• Як мені вас записати в книгу відвідувачів, ліра? – в голосі хлопця так і чути було, що він згоряє від нетерпіння, щоб дізнатись її ім’я.
• Герцогиня Аура Некрополь, – без емоцій промивала дівчина.

Обличчя хлопця витягнулось, але через декілька секунд він повернув собі свій попередній вигляд. Ентоні чиркнув щось в книзі на його столі та знову підняв на неї погляд.

• Проходьте в кабінет, герцогиня! – він знову їй усміхнувся і потім додав їй услід: – І було дуже приємно познайомитись, надіюсь це не остання наша зустріч!
• І мені було приємно познайомитись, Ентоні Скатен! – промовила щиро дівчина та усміхнулась у відповідь.

В кабінеті її чекав декан, а ще провести час з ним наодинці. Це буде найважчий час для неї, а для нього солодкі миті потішання над нею.