Глава 26

З самого ранку дівчина вирішила піти в оранжерею, щоб розібратись, що за рослина вела з нею розмову. На сніданок Аура вирішила піти вже після ранкових справ. Сьогодні вона одягнула в шерстяний костюм зеленого кольору та класичну білу блузу, спідниця була зручною та не заважала рухам дівчини, а жакет був теплим. 

Дівчина була вже майже коло теплиці, як побачила там з десяток людей. Аура поспішила туди, адже їй стало цікаво, що там такого сталось. Коли вона була на місці, то втратила мову від того, що було перед її взором.

Майже всю будівлю обвивала та сама рослина, яка вчора з нею розмовляла. За ніч вона виросла та захопила всю територію теплиці, а також і зовнішню частину будівлі. 

Коли магесса була в п’яти метрах від будівлі квітка почала знову свій ріст та рух. Її стебла, немов щупальці восьминога, тягнулись до дівчині. За секунду перед Аурою появилась фігура декана, він загородив її від рослини. 

Його широка спина була затягнута в синій піджак, а волосся було розтріпане. В дівчини склалось враження, що він прибіг зразу після сну.

Раптом рослина заговорила до дівчини. що не могли не помітити інші люди, які були присутні:

• Моя пані, Міла чекала на вас. – всі гуртом обернулись до малої фігурки Аури, яка саме зараз зраділа тому, що Адріан був перед нею і вона заховалась за його широкою спиною. 
• Аура Некрополіс, як це все розуміти? – голос декана про гримів, як грім серед ясного неба.
• Декане Конрі, я не винна і нічого не робила, – дівчина розгубилась, але потім додала: – Я лише вчора доторкнулась до квітки і все.
• Ох, темна богиня, за що мені таке щастя і ще таку дуру на мою голову, – за такі слова дроу дівчина хотіла його стукнути, але потім помітила смішинки в його очах.
• Я нічого не зробила для цього всього, що зараз відбувається.
• Моя пані, Міла зробила щось не так? – пропищала рослина і потім додала фразу, від якої в дівчині виникло бажання знову сховатися за спину декана: – Міла, всього лиш прийняла силу, яку їй дала її пані!
• Адептка Некрополіс! – прогримів голос Адріана, він назвав її адепткою, хоч і ще не було церемонії посвяти в студенти.
• Я ще не адептка, – пробурмотіла собі під ніс дівчина і потім додала: – Я не давала ніякої сили цій рослині!
• Та невже? Некрополіс, щось я в цьому дуже сумніваюсь!

***

Адріана підняв з ліжка фейрі, який був від ректора. Той приніс записку в якій було написано, що в оранжереї факультете темної некромантії розрослась рослина, а саме “Дихання Смерті”. 

Декан без роздумень швидко одягнувся та попрямував до оранжереї. “Дихання Смерті” – це отруйна рослина, від дотику якої будь-яка істота зразу помирає. Виключенням були тільки світлі ельфи, але вони покинули наший світ вже давно, адже магія нашого світу погано впливає на них. Вони гинуть від концентрації темної магії в природі.

Коло оранжереї вже був ректор та майже усі викладачі. Дроу не вірив власним очам. Квітка, яка була майже, що мертвою, ожила та ще й настільки розрослась. Було відразу зрозуміло, що хтось підживив її своєю магією, але тут потрібна була ельфійська магія, або хоча б напівельфа.

Коли прибігла Аура, це зразу не сподобалось Адріану. А коли рослина почала з нею розмовляти, то декан взагалі розізлився. Як його втягнули в заручини з такою проблемною дівчиною. Чує його серце, що він буде перевиховувати її, щоб не робила дурощів. Але як так вийшло, що рослина прийняла магію Аури. Зараз це буде найважливіше питання.