Глава 24

З бібліотеки дівчина вийшла задоволена життям. Хоч вона і пропустила обід, але ліра Одрі її нагодувала смачним печивом з полуничним джемом та ароматним трав’яним чаєм.

Жінка розпитувала Ауру про її дитинство та про батьків, коли запитала про маму, то дівчина пожала плечима та непромовила нічого. Ні вона, ні справжня Аура не знала матері, а батько ніколи не давав відповіді на запитання про неї.

Подув вітер і по спині дівчини пробіглись мурашки. Вечора почали холодати. 

Був вже кінець літа і цього року холо прийшов швидше ніж минулого року. Листя на деревах ще не втратили свого свіжого зеленого кольору. Цвіли невідому дівчині квіти та кущі. 

Раптом на плечі лягло щось важке, а волосся на потилиці торкнулось чиєсь дихання. Ауру охопив аромат цитрусових та кориці. Для того щоб сказати хто стоїть позаду неї, їй і обертатись не потрібно.

Вона знала, що за її спиною стоїть саме дроу, який останнім часом займає усі її думки. Дівчина шумну видихнула та повернулась до нього.

***

Її невелика фігурка йшла попереду. Навіть не бачивши її обличчя він точно знав, що це була Аура. Коли раптово подув вітер він підійшов та накинув свій піджак на неї. Вона так розглядала парк, що і не помітила ні вітру, ні того як він до неї підійшов. 

В його руках вона була як фарфорова лялька, яку він боявся розбити своїми руками. Вона різко повернулась до нього і знову з голови зникли всі думки. Першою заговорила вона.

• Декан Конрі?! Що ви робите? – вона попробовала скинути з своїх плеч його руки та піджак. 
• Ви тремтете! – Адріан знову накинув свій піджак на неї.

Дівчина нічого не сказала просто розвернулась та направилась до будівель гуртожитку. 

Вони йшли в абсолютному мовчанні. Дроу вже не міг цього терпіти, йому потрібно знати, що з нею.

***

Дівчина не хотіла нічого розказувати цьому зарозумілому чоловікові, але вже і тримати в собі також не може. Вона йшла попереду нього. Аура відчувала, як по її щоках вже течуть сльози. Звісно вона сильна, але всі події які на неї навалились, через це її ментальний бар’єр дав тріщину. Дівчина зрозуміла, що вона, як і Аура не знає своєї матері і батько ніколи про неї нічого не розказував. Від цих думок сльози тільки більше почали литись з її очей. 

Раптово Адріан притягнув її до себе та обійняв. Дівчина спершу пробувала вириватись з його обіймів, але потім обмякла та розридалась. 

Вона може собі дозволити, хоч раз побути слабкою, хоча б на п’ять хвилин. Адріан гладив її по голові та щось шепотів на вухо, але дівчина не чула його, а просто віддалась своїм почуттям.