Глава 23

Йому подобається її дражнити. Адріан ще досі не може зрозуміти, які в нього почуття до неї. З однієї сторони він не хотів женитись, а з другої його тягнуло до неї як магніто. Йому було неможливо важко зупинитись на одному поцілунку в щоку. Як він хотів прижати її до себе, зняти піджак та цю спокусливу блузу. Зацілувати кожен сантиметр дівочого тіла. Мрійливо примружившись він відкинувся в кріслі, яке ще тримало аромат квіткового парфуму леді. 

• Такими темпами, я просто здурію! – прошепотів він і продовжив усміхатись.

***

Аура вилетіла з його кабінету, сухо попрощалась з секретарем і хутко побігла до парку. Їй потрібно остинути. Вона відчувала, що зараз згорить з середини. В серці було стільки тепла, а під шкірою відчувався жар. Щока горіла найбільше, вона ще тримала відчуття його губ на собі. 

Тряхнув головою, Аура хотіла позбудись тривожних думок. Але в неї так повертався образ цього нестерпного дроу. Що їй тепер робити, якщо він і справді її наречений. Вона так і не може розгадати чи потрібен йому це заміжжя. “ Як було б все просто, якби я змогла заглянути в його голову і дізнатись всі його наміри на мій рахунок. Це б так спростило моє життя.”

Вона сіла на на лавку та прикрила очі.

• Посиджу так декілька хвилин і тоді навідаюсь до місцевої бібліотеки, – проговорила дівчина сама до себе.

***

Посидівши ще з півгодини з мрійливим обличчям в кріслі і згадуючи, що він хотів зробити з нею в той момент, Адріан шумно видихнув. В спогадах ще був її ошалешений вигляд. Йому це подобається. 

Бачити цю впевнену дівчину розгубленою та схвильованою, приносило йому просто нереальне задоволення. В нього ще не було таких почуттів до жодної з його прихильниць. Він боявся, ще сильніше влипнути в її павутину. 

Вперше він себе відчував поряд з дівчиною не зрілим чоловіком, а хлопчиськом в якого ніколи стосунків не було. Від кожного її руху та погляду в нього завмирало серце та пробуджувався тваринний інстинкт. Він хотів володіти нею. 

***

Мабуть, через хвилин двадцять дівчина прийшла до тями. До обіднього часу було не так і багато, але апетиту в неї не було. Тому вона вирішила пропустити трапезу і направитись до бібліотеки.

Будівля була не так далеко від парку, тому дорога не зайняла не так багато часу. За стійкою реєстрації не було нікого, але там був присутній дзвіночок. Подзвонивши двічі дівчина почула, що з сторони стелажів лунає чиєсь бурчання. Не пройшло і однієї хвилини, як перед нею появилась не високого зросту, з сивими кудрями та окулярами на носі жіночка. 

На вигляд їй було за чотириста років, але точно Аура сказати не змогла б. Одягнена бібліотекар була у сірий костюм та чорну блузу. Спідниця була настільки довгою, що не було видно взуття жінки. З волосся виглядала заколка з металевими на ній бджілками і камінцями. Вона нагадала дівчині квітку кульбабку. Прикраса не вписувалась в суворий образ леді, тому Аура зрозуміла, що насправді ця жінка дуже добра та мила. 

Бібліотекар направилась до свого робочого місця. Магиня глянула на табличку, яка була на стійці. Там було написано “Бібліотекар Одрі Терен” . Жінка заговорила першою:

• Ліро, що привело в вас в бібліотеку ще до початку навчального семестра? – голос її був мелодійним і ніяк не видавав вік жінки.
• Ліро Одрі, я б хотіла відкрити читальний листок, а ще хотіла запитати чи виносити книги з бібліотеки?
• Книги можна виносити, але не всі. Є ряд книг, які не можна виносити за межі бібліотеки і тим паче за межі академії.
• Дякую вам, ліро Одрі!
• Така мила юна леді, – вже з теплом у голосі та смішинками в очах промовила жінка до Аури і поспіхом додала: – Як ваше ім’я, юна ліра?
• Аура Некрополь, – без ніякого захоплення видала дівчина.
• Оу! Некрополь? Невже ви дочка Білзеба? – теплим та здивованим голосом запитала бібліотекар.
• Так, я його донька, – Аура видала це спокійно, але серце кольнуло сумом за іншим батьком.
• Пам’ятаю, як він стояв на твоєму місці та переминався з ноги на ногу, – сказавши це жінка мелодійно розсміялась та додала: – Що ж, дорога моя, ходімо зі мною вип'ємо по чашці ароматного чаю та потім я зроблю читальний квиток для тебе.

У дівчини не було іншого вибору, як направитись за цією милою жіночкою, тим паче що та їй симпатизувала.