Глава 22

Коли Аура зайшла в кабінет Адріана, то його серце знову зробило круг на 360 градусів. Вона була в тому костюмі, що він бачив в оранжереї. По тілу пробігли мурашки від погляду дівчини.

Коли вона входила до його кабінету на її обличчі сяяла усмішка, а за дверей виглядала довольна моська Ентоні. А коли Аура побачила декана, то посмішка зразу злетіла з її обличчя. Вона стала настороженою та серйозною. 

Від цього він зразу захотів, щоб його секретар, який справляється з своєю роботою дуже добре, зник з його очей, а особливо з очей його до чортиків милої та красивої нареченої. “ От би наме вона так гляділа!” – з мрійливістю подумав Конрі.

• Заходьте, ліра Аура, – вже з напущеною серйозністю промовив Адріан, потім додав вказавши на крісло для гостей: – Присідайте сюди.
• Гаразд, – Аура зіщулилась та присіла в крісло.

***

Декан сів навпроти неї та заглянув їй у вічі. Від пристального погляду Адріана дівчина не могла знайти собі місця. Він глядів на неї своїми зеленими очима так, якби вона сиділа перед ним лише в одній білизні. Від своїх думок та його погляду вона почервоніла, як доспіла вишня. По відчуттях в фарбу її кинуло від кінчиків пальців рук до кінців пальців ніг. Не витримавши напруженої тишини вона заговорила першою:

• Декане Конрі, про що ви хотіли поговорити? – з задертим підборіддям догори проговорила вона і додала вже з зневажливим тоном: – В мене ще багато справ, щоб просто сидіти в вашому кабінеті. 
• Хм… – Адріан хмикнув і потім вирішив про дещо нагадати цій принцесі: – Дорога моя, ви мабуть запам’ятували, що ще вчора мали подякувати за ваш порятунок! Але я щось не чую слів подяки!
• А з чиєї милості це все сталось? Якби ви не говорили ніякої дурні в столовій та першим не зачепили того хлопчиська, то зі мною такої ситуації не було б! – виговорила це все вона йому та прикусила язичок.
• Хм… – він знову хмикнув і вирішив провчити її.

Нічого більше не сказавши він встав з свого крісла та обійшовши стіл в декілька кроків, наблизився до неї. Обхопивши її за талію, він одним ривком її підняв з крісла та посадив на стіл. В такій позі її обличчя було на одному рівні з його. Тримаючи її за талію,  він притягнув її ближче до себе. Тепер між ними було лиш декілька сантиметрів та їхній одяг. 

Її обличчя знову почервоніло і вона запихтіла та почала вириватись з його обіймів. Її боротьба була смішною, так як він її тримав міцно. Зрозумівши, що її спроби не мають ніякого успіху вона затихла в його руках.

Він нахилився ще ближче до неї. Вона примружилась. Адріан хотів хохотати від цієї сцени. Чоловік наблизився ближче до її вуха та прошепотів:

• Ти, мабуть, вчора не зрозуміла вчора, що це ніяка не дурня, а чиста правда! – чмокнув дівчину в щоку, декан впав в крісло в якому сиділа дівчина.
• Ти…Ви… – вона не змогла нічого більше видати, просто злізла з столу і пішла до дверей, потім від дверей він почув як вона в пів голоса додала: – В це вірити тільки ви, я ж цього не хочу і доведу вам це, декан Конрі!

Хлопнув дверьми дівчина пішла геть з його кабінету. Вона не знала куди йти, але точно подальше від нього. Щоки її палали, а особливо та на якій були його губи.