Глава 13

Коли дівчина зайшла в столову, то не очікувала побачити таку кількість людей. На перший погляд їх і не так багато, бо всі розсілись по одному, але приміщення гігантського розміру. Тому якщо всіх посадити разом, то вони займуть ⅕  усієї площі. 

Столів дівчина нарахувала п'ятдесят п'ять штук і за кожним можна посадити шістнадцять осіб. Окремо стояли п’ять столів, які були меними за інші, розрахованими всього лиш на шестеро осіб. Дівчина зрозуміла, що це місця для трапези професорів. Зараз там сиділо десятеро осіб, і на щастя її знайомого там не було.

Фея пояснила їй, що дівчині потрібно сісти на місце за столом, яким вона захоче та вибрати в меню те, що їй сподобається, про себе прочитати заклинання, яке буде внизу під стравою. 

Аура так і зробила. Вона вирішила не ламати систему і також сіла за пустий стіл. Взяла меню, яке лежало на столі та прогортала його. В ньому було все детально описано, під назвою страв був магзнімок страви та детальний опис продуктів, які туди входять. Дівчина вибрала комплекс в який входив: стейк з овочевим гарніром, шоколадний десерт(який їй нагадував тістечко з її минулого життя), а також трав'яний чай. Прочитавши заклинання про себе дівчина вирішила почекати на своєму місці. Через дві хвилини у неї на столі з'явився чайник і чашка. 

Тільки Аура захотіла налити собі чаю, як навпроти неї хтось сів. Це був незнайомий їй юнак. Високий, худощавий з красивими рисами обличчя, коротко підстрижене чорне волосся, і як не дивно він був не дроу. 

Хлопець розглядав її з цікавістю. Її пам’ять не могла підкинути чи вони бачились до того.  Молодик заговорив першим.

• Я, Артур Беннет, – сказав молодий чоловік та зробив паузу, а потім додав: – Я навчаюсь на кафедрі бойової некромантії, на третьому році навчання.
• Аура Некрополіс, кафедра некромантії, тільки поступила, – дівчині цей молодик не симпатизував, вона не могла це пояснити, їй по душі був більше нахабний дроу.
• Оууу, то ти дочка Білзеба Некрополя? – перше запитав, а потім і сам відповів: – Ну звісно ти його дочка, а мій батько Алекс Беннет, начальник охорони самого короля.

Аурі нелегко було не видати свої емоції, бо те з яким гонором сказав юнак про свого батько, було аж занадто. Раптом коло столу появилась ще одна фігура.

***

Коли Адріан зайшов в столову, то сам того не розуміючи, очима почав шукати дівчину, яка його нервувала, але цікавила. Коли він її побачив за столиком, то душа війшла в п’ятки. Чоловік спершу не помітив, що до дівчини підсів хтось. Дроу вже хотів йти до столів викладачів, як в останнє вирішив глянути на неї, тоді він побачив, що коло його Аури сидить Артур Беннет. Репутація хлопця йшла попереду того. Декан не міг допустити того, що такий засранець, як цей бойовий некромант, клеївся до його “нареченої”. Він не знав чому, але ноги самі понесли його до столика леді.

***

 Коли дівчина підняла голову і побачила дроу, то навіть зраділа його присутності. Адже він врятував її від цього нахаби. 

• Містер Беннет, ви сіли на моє місце, – сказав Адріан, від цих слів Аура впала в ступор.
• Декане Конрі, не знав, що викладачі тепер сидять за столиками з учнями, – в голосі цього хлопця було чути, що він зневажає цього викладача.
• Оууу, ця леді не просто учениця, вона… – чоловік зробив трагічну паузу та потім додав: – Моя наречена, звісно я маю право розділити з нею трапезу.