Глава 12

Апартаменти в академії були на вищому рівні. Кімнати були для однієї особи та з’єднані між собою спільною вітальньою. А це означало, що у дівчини буде сусідка. Її порадувало те, що ванна кімната у кожного власна, адже вона не знає хто буде її сусідкою, але є надія, що та буде нормальною і не примхливою леді. Співмешканки дівчини ще не було. Тому Аура вирішила, що має право вибрати собі кімнату.

 В першу чергу вона заглянула в праву кімнату. Та була в синьому кольорі. Магесса вирішила заглянути в ванну і та приємно її здивувала. Так як і кімната, переважно все було в синьо-голубих тонах. Магічна душова, яку Аура ще не бачила. В минулому житті вона бачила тільки громадські бані, а в цьому в батьківському будинку був тільки міні басейн.

Вернувшись в кімнату, вирішила оглянути її детальніше. Велика шафа, стелаж для книжок, ліжко, стіл та кілька стільців. Ніяких предметів розкоші, все стримано та комфортно. 

Вирішила оглянути і другу спальню. Та була ідентична першій, єдиною різницею був колір. Ця була в зелених тонах. І вибір був очевидний.

В вітальній був диван та два м’яких великих крісла, столик, книжкові полиці, комод та всілякі дрібнички. 

Оглянувшись, дівчина сіла в крісло, а фея вирішила розказати про графік герцогині.

• Вечеря буде через годину, – спокійним тоном сказала та.
• Дякую, Нея.
• Допомогти вам переодягнутись до вечері?
• Ні, дякую, – сказала Аура і додала: – Допоможеш мені з волоссям.

Швидко принявши прохолодний душ, вона одягла чисту білосніжну блузку і спідницю, темно зеленого кольору і такий же жакет. Корсет вона не признавала, тому одягла лише новомодний бюстьє з мережива. Воно їй дуже сподобалось, адже не сковаволо рухів та в ньому не було жарко.

Фея була мастерицею. Волосся Аури та заплела в дві коси та прекрасила ті квітами. Макіяж дівчина вирішила не наносити.

По дорозі в столову, магесса вирішила запитати в феєчки про плани на завтра.

• Завтра спершу сніданок, а потім потрібно сходити до декана, щоб він дав вам список підручників. Після цього буде обід, потім буде вільний час та вечеря, – проговорила швидко своїм ніжним голосочком фея.
• А хто декан кафедри некромантії?
• Декан Адріан Конрі, – з смішком промовила Нея.
• Скажи мені, що це не дроу якого ми бачили, а його родич!
• Я можу так сказати, але це нічого не змінить.

Аура зітхнула і понадіялась, що сьогодні вона його вже більше не побачить.

***

Адріан сидів в своїй вітальні та не міг зрозуміти, чому те що він чув про свою “наречену” так відрізнялось від того, що він побачив. 

Вона не примхлива так, як інші леді яких він зустрічав. Аура не мліла перед них, як всі дівиці до того. Це його інтригувало. Йому було цікаво дізнатись про неї більше. А ще більше його цікавило те, які в них будуть стосунки в академії. Зрозуміло, що вона не знає хто її наречений і від цього ще цікавіше гратись з цією змійкою.

Він прикрив очі та згадав її образ. Не було вичурних бальних суконь чи корсетів на ній. Він згадав момент, коли облив її лимонадом, і те що він побачив порадував його зір. На ній не було корсету, а лише мереживний ліф, який зараз набирає популярності серед дівчат, але не серед леді. Йому сподобалось те, що вона була природньою. 

Можливо, все і не так погано і дівчина сама і не хоче за нього заміж. А від того її статус ворога може перейти в союзника, що його дуже порадувало, бо дівчина йому навіть симпатизувала.

• Але ж характер в неї. як в змії, – посміхнувся він: – Але і змій можна дресерувати.

Піднявшись з крісла, Адріан пішов збиратись на вечерю.