Глава 7

 Дні до від’їзду дівчини в Академію Темних пройшли швидко. Вона почала привикати до нового статусу та навіть імені. Дякуючи темній богині, спогади Аури швидко перекочували в підсвідомість Теї. Всі ритуали та заклинання також. Була тільки одна біда, сили не так швидко повертались. Вона пробувала створити декілька простих заклинань по призиву душі та вселення її в ляльку, але це не вдавалось. З усього, що їй вдалось так це простеньке закляття “Sanctus summonitiones”. Якщо коротко, то це простий спіритичний сеанс. З спогадів в Аури вона не вдавалось, а от Тейці з першого разу вдалось призвати привид молодого маркіза, який літав неподалік. Він назвався маркізом Артуром Кроутом. По його словах загинув він років двісті тому від нещасного випадку по словах поліцаїв, але на думку хлопця це було вбивство, адже пам’ять йому стерли, а останнє що є у спогадах, як хтось вдарив його по голові. Очнувшись він був уже мертвий і в вигляді примари. На його думку саме це не дає йому відправитись до праотців. Тея пообіцяла допомогти йому, але щоб він тримався поблизу неї. Щоб в любий момент можна було з ним поговорити і щоб при потребі він допоміг.

З успішних заклинань було ще “Vocatio necromanticus ignis”, це було закляття середньої важкості. В результаті якого в руці утворювався шар з чорного некромантського вогню. І на цьому було все, адже більшу частину цих чотирьох днів дівчина валялась в ліжку і мучилась від сильного головного болю.

В день відбуття до академія, яка знаходиться в другому за величиною місті після столиці, а саме в Некрополісі. Тея про себе і всміхнулась: “ Аура Некрополь їде і Некрополіс, каламбур якийсь”. Але потім її пам’ять підкинула, що це місто назвали в честь пра і ще, мабуть, десять пра дідуся Аури, Еріка Некрополь. Так як він врятував його від нашествії нечисті. 

З батьком вона попрощалась скромно, він видав тільки одну фразу:

• Не опозор нашу сім’ю своїми виходками, Аура, – промовив він спокійним голосом, дивлячись на неї з гори та додав: – Пам’ятай, що ти спадкоємиця роду та дочка радника нашого правителя Еліонира III.
• Звісно батько, – промовила вона опустивши голову, а про себе додала: “ Я тепер розумію, що було б з Аурою, якби цей тип дізнався про її світлу магію. Але я не вона, я ще йому покажу. Не на ту напав.”
• А,  і ще до речі цього року в Академії Темних ти зустрінешся з своїм нареченим, – сказав він буденним тоном ніби це нічого особливого не означало.
• Що? З яким нареченим? – в пам’яті дівчини не було ні про якого нареченого.
• Я заключив твої заручини з третім сином правителя дроу.

Тея не встигла нічого йому сказати, так як він одразу пішов після сказаних слів. А вона стояла в шоці від усього сказаного. Він навіть не сказав, як звати того псевдо нареченого. Але нічого вона ще йому покаже. “Не буде ніякого весілля!” – ця думка крутилась в неї в голові коли вона сідала в карету.

Вона знала, що дорога займе аж до вечора, так як їй потрібно доїхати до порталу між містами, а потім вже від іншого порталу до академії. Портали знаходяться за межами міст, так як їхнє магічне випромінювання може погано впливати на роботу деяких магічних установ. Портальні станції, а саме так їх називали місцеві, знаходяться на відстані від сто до двохста кілометрів від міст. Саме така хвиля випромінювання від них, все залежить від дальності на яку портал може перенести. Так як Едіор столиця, то порталом можна потрапити і в інші країни, тому їй доведеться їхати аж цілих двісті п'ятдесят кілометрів до цього порталу і таку ж відстані від порталу в Некрополісі до академії.

• Бідна моя п’ята точка, – сказала Тея, чи може вже Аура, так як жити тепер їй під цим ім’ям, та зітхнула.