Розділ 6. Імператив

— А-а-а-а-а! Не може бути, це ж ви! — захоплено застрибала миловидна блондинка з кучерями до плечей, ледве побачила Ріка. І, здається, навіть не відразу звернула увагу на двійнят, яких він вів за руки. — Це ви грали того нового персонажа, Робба, у вчорашній серії «Чорного місяця»!

— Саме так, — підтвердила я, відзначивши, що після того, як мій клієнт вийшов в ефір, можливо, моя робота свахи трохи спроститься. Все ж, на акторів завжди западають краще.

— Ой, а ви ж Лану грали, так? — продовжувала стрибати дівчина, дивлячись на нас палаючими очима.

— Саме так, — посміхнулася я, трохи розплившись калюжкою. Все життя мріяла, що мене глядачі будуть на вулицях впізнавати! І ось, коли це вперше сталося, моя внутрішня дитина втратила свідомість від передозу рожевими веселками.

— Класно як! Я навіть не могла подумати! Вже стільки років цей серіал дивлюся, жодної серії не пропускаю, і тут виявляється, пішла на побачення з актором цього серіалу! — не вгамувалася дівчина.

— У такому разі сподіваюся, що й саме побачення вас порадує, — підморгнула я. — Тож знайомтеся, це Рік!

— Аннет Озерс, дуже рада, — ще ширше посміхнулася вона, вишукано потискаючи руку некроманта.

— А це мої дочки, Рита і Віта, — представив той… і, судячи з виразу обличчя двійнят, мені їх краще відвести якнайдалі від Аннет. Бо інакше ця дівчина ще позаздрить Хлої.

— Які бубочки! — пролепетала вона, дивлячись на дітей, наче ті були цуценятами в контактному зоопарку. Тільки ось погляд цей протримався недовго, бо вже наступної секунди Аннет, пускаючи бісики, знову звернулася до чоловіка: — До речі, Ріку, я саме днями в газетах читала про таке дивне і моторошне вбивство! Просто ось хоч бери та знімай про нього у тому вашому серіалі! Чи можете ви його в нові серії включити?

— Не думаю, — ніяково засміявся той у відповідь. — Адже я другорядний актор, а не сценарист, і не маю жодного впливу на сюжет.

Правильно, друже! Не кажи їй, що товаришуєш з режисером, а то ще почне насідати, пропонуючи свої «геніальні» ідеї для сюжету! Бачила таких.

— Ой, як шкода, — щиро засмутилася Аннет. — Там же таке вбивство! Ігоря Дрочоновіча Гіркіна хтось просто пошматував майже до невпізнанності! У статті писали, він був саме актором, який колись зіграв гучну роль, але потім в нові проєкти його вже не брали, хіба ото на епізодичні ролі, де він виглядав просто жалюгідно. Причому це вже друге таке вбивство, наче маніяк завівся. Ось сто відсотків якийсь ненормальний вбиває з ревнощів акторів, які подобаються його дівчині. Але найстрашніше те, що вбивця вирізав його серце, а це серце так і не знайшли. Уявляєте?

— Так, я в курсі, саме цього хлопця мені привозили на розтин…

— Ой, дивіться, там клоун із кульок звіряток робить! — захоплено закричала я, перебиваючи Ріка, перш ніж він встиг ляпнути про свою роботу коронера. Хай навіть Аннет і була прихильницею серіалу, де він зіграв недалеку від своєї професії роль, але знати, чим цей чоловік займається, їй поки що зарано. Нехай для початку гарненько в нього закохається.

— Класненько! Дівчатка, ви ж любите кульки? — закивала вона, звертаючись до двійнят.

— Так, люблю! — радісно застрибала Віта, тим часом Рита гордо пирхнула собі під ніс.

— Тоді зараз принесу, — сказала Аннет і побігла до клоуна. Від якого вже за хвилину повернулася, тримаючи в руках по довгій кульці, скрученій жирафом та собачкою.

— Дякую! — усміхнулася Віта… і варто було Аннет відвернутися — з вражаючою спритністю всунула їй кульку ззаду за пояс спідниці! Та так швидко, що я навіть не помітила, коли це сталося! На щастя, звернула увагу на це я одразу, і миттєво кульку висмикнула, повернувши дівчинці з сердитим поглядом. Добре, що сама Аннет нічого не помітила.

— Так, ну ми з дівчатками підемо на ігровий майданчик — хай пострибають на надувному батуті. А ви поки що сходите, покатайтеся на атракціонах, розважтеся як слід, — квапливо повідомила я. І, не чекаючи, поки Рита, гидливо дивлячись на свою кульку, щось скаже — засунула їй у рот цукерку і повела обох дівчаток до дитячої зони.

— Мені тут нудно, — пробурчала Рита, поки її сестра помчала стрибати на величезному надувному батуті у вигляді квітчастого замку.

— Тримай, — зітхнула я, простягаючи дівчинці вчорашній випуск журналу про макроекономіку.

— О, «Час та гроші»? Непогано-непогано, — хмикнула вона, явно повеселішавши. І, влаштувавшись на найближчих вільних гойдалках, почала читати. Збоку здавалося, ніби тепер Рита ігнорує весь світ... тільки ось, боюся, насправді ця занадто обдарована малеча не припиняла паралельно думати над тим, як зіпсувати таткові ще одне побачення.

Проте саме тому я тут і залишилася! Не вистачало ще, щоб вони втекли і тишком-нишком вивели з ладу якийсь атракціон, поки Аннет на ньому кататиметься. Благо місце, на якому розташовувалась ігрова зона, знаходилося на невеликій височині, і з нього було видно основну частину луна-парку. Отже, у мене більш-менш виходило тримати Ріка та Аннет в полі зору.

— Що, вона й тебе теж дратує? — глузливо посміхнулася Рита, чиє щокасте личко раптово з'явилася на моїх колінах, саме коли я злегка зарипіла зубами, спостерігаючи за тим, як Аннет, розмахуючи солодкою ватою, потягла некроманта в тунель страху... де напевно буде притискатися, вдаючи ніби їй, бачите, там дуже страшно!