Розділ 3. Ніж у спину

Ну ось, відстрілялася!

І боюсь, що знову провалилася.

Ні-ні, я аж ніяк не була песимісткою, не втрачала віри в себе, не здавалася і не відмовлялася від мрії.

Але після двох років суцільних відмов уже якось звикла до того, що після проб мені ніхто не передзвонює. Звичайно, я втішалася тим, що це була просто не моя роль, а коли буде моя — тоді мене обов'язково візьмуть! Ось тільки ця найзаповітніша «моя роль» все ніяк не з'являлася.

Тому закінчивши свій монолог на камеру, я поспішила залишити приміщення і пішла назад на роботу. А точніше — до будинку Ріка, що знаходився неподалік, звідки поведу цього шикарного чоловіка на побачення з новою кандидаткою на його серце.

Еліс, двадцять п'ять років, приємна шатенка, яка працює гримеркою на одну з місцевих кіностудій, що знімає історичні мелодрами.

Вибравши місцем зустрічі променад на узбережжі вздовж лінії пляжу, я особливо раділа, що ця дівчина не зажадала побачення разом з дітьми кавалера. Тож обидві милі бестії залишалися вдома, з нянею, тим самим збільшуючи мої шанси втюхати їхнього татка милій дамі та закрити справу проблемного клієнта.

Незабаром я подзвонила в одні з дверей красивого двоповерхового квартирного будинку. І коли мені відчинили — полегшено зітхнула від того, що не помилилася.

— О, Естер, ви вже тут? — привітно посміхнувся Рік, потискаючи мою руку. — Проходьте. Я майже готовий, тільки перевірю, чи не забув нічого.

— Звичайно, у нас ще достатньо часу, — кивнула я, дивлячись на дівчаток, що вийшли до передпокою, щоб мені помахати.

— До речі, знайомтеся, це наша няня, — повідомив Рік рівно за секунду до того, як я впала в легкий ступор, побачивши цю няню, яка вийшла до нас за дітьми!

Першим, що впало мені в очі, була міні-спідниця, з якої стирчали довгі худі ноги в туфлях на високих шпильках. Далі мій погляд помітив яскравий синій топ із значним декольте, величності якому додавав добротний пуш-ап. Потім — копиця накрученого чорного волосся. І насамкінець — личко з бойовим макіяжем. О так, і ще нарощені кігтики дуже великої довжини, суцільно обліплені стразами.

— Доброго дня, — гикнула я.

— Драстє, — закивала няня, активно потискуючи мені руку. — Вікторія Прутньовская, ну вопщє рада знакомству!

— Навзаєм. А ви… що, зі Свіногорья родом?

— Ага, оттуда! Прієхала сюда нєсколько лєт назад, покорять Саммергілл, так сказать. О, Рік, а ви што, уже вот ідьотє? — одразу ж защебетала вона, розвернувшись до свого наймача... і випинаючи перед ним декольте! При цьому її очі не просто стріляли, а щосили палили з великокаліберного кулемета.

— Так, нічого важливого не забув, тож ми йдемо, — повідомив чоловік. Причому так, ніби справді не помічав цих недвозначних жестів на свою адресу.

— Хорошо вам там развлєчься, — проказала вона, грайливо притулившись до стіни і накручуючи на пальчик чорний кучерик. — Главнає, нє задєржуйтєсь, бо мнє вас ну вапщє нє хватать будєт.

— Не хвилюйтеся, Вікторіє, — чемно посміхнувся Рік. — Я намагатимусь не затримувати вас і якнайшвидше відпустити додому.

— Вот спасібанькі, — кинула вона з легкою ноткою розчарування… яку некромант знову не помітив.

— До скорого. Дівчатка, бувайте!

— Бувай, тату! — весело підстрибнула Віта.

— Чекатиму, коли ти повернешся і позбавиш мене страждань, — приречено зітхнула Рита, очевидно, передчуваючи майбутній перегляд нової серії «Я і мій нестерпний бос».

Цікаво, а Рік, який активно шукає наречену через агентство, взагалі в курсі, що його нянька на нього, м'яко кажучи, запала? Чи, навпаки, ще як у курсі, тільки в труні таку «дефектно-щелепну» красуню бачив? Якщо друге, то йому однозначно плюсик за гарний смак та перебірливість.

Від будинку, де жив Рік, було недалеко до входу на променад, біля якого ми домовилися зустрітися з Еліс о сьомій вечора. І добре, що прийшли туди раніше за неї — змушувати чекати даму, яка погодилася на зустріч із таким кадром, як мій клієнт, однозначно не варто. Як і робити взагалі що-небудь, здатне спровокувати її на квапливу втечу.

Втім, і нам на неї довго чекати не довелося. Через сім хвилин після нашого приходу я побачила дівчину, яку відразу ж впізнала, хоч на фотографіях у неї і була інша зачіска, довша. Цікаво, і коли вона встигла обрізати волосся, зробивши коротку стрижку? Хоча й ця їй, безумовно, дуже пасувала.

Вирішивши не ловити ґав цього разу, я оперативно представила майбутню закохану парочку один одному. І налаштована звести їх за всяку ціну, повела вперед, довгим променадом. Де з одного боку розташовувалася лінія пляжу, на якому засмагали і купалися люди, а з іншого — безліч магазинчиків, сувенірних крамниць, ігрових наметів, опен-ейр-кав’ярень або просто яток з вуличною їжею, що ховалися між пальмами. При цьому на фоні з динаміків грала приємна нейтральна музика, просто заряджена літнім настроєм. А коли через пару годин стемніє і ввімкнеться освітлення, буде взагалі краса! Ну як у такій атмосфері та не закохатися по вуха?

Залишивши парочку воркувати, я трохи відстала і неспішно йшла за ними. Благо зі спілкуванням ці двоє, зважаючи на все, непогано справлялися, тож моє втручання поки було не потрібно.