Розділ 2. Ніхто не хоче заміж за некроманта

Почуючись наче боксер, який розминається перед рингом, я зробила невелику зарядку для плечей і облаштувалася за робочим столом у підвалі, де знаходилась база даних агентства. Попереду я мала чимало роботи з пошуку голки в копиці сіна, яку замість мене ніяка чарівна фея не зробить. Отже, вирішивши діяти за принципом «Раніше сядеш — раніше вийдеш», я пірнула в каталоги.

На щастя, список клієнток, які не проти стосунків з батьками-одинаками, був розсудливо заздалегідь винесений в окрему шафу, що суттєво полегшувало справу у випадках на зразок мого. Тому зараз мені потрібно було перерити цю шафу в пошуках жінок, які відповідали б тому, що Рік вказав у своїй анкеті. Або принаймні хоча б підпадали під «компромісні пункти». При цьому власні анкети не повинні суперечити анкеті мого клієнта, щоб задовольнити запити обох сторін. І вже тих, хто в результаті залишиться, я обдзвонюватиму, пропонуючи зустрітися з цим чудовим чоловіком особисто.

Отже, витративши майже весь день, я набрала пухкеньку теку з анкетами можливих майбутніх місіс Овертон (так-так, знаю, самій смішно). Благо серед клієнтів агентства жінок, які шукають пару, було значно більше, ніж чоловіків. Більше того, саме чоловіки зазвичай обирали преміум-пакет послуг, при якому з ним особисто працювала сваха, яка вела справу клієнта і переривала всіх можливих кандидаток, поки не знайде для нього пару. Жінки ж часто обирали економ-пакет, в якому фактично самі погоджувалися на те, що будуть просто «картками в каталозі, з яких обирають, кого запросити на побачення, поки не знайдуть ту, що сподобається».

Піднявшись в офіс з відібраними матеріалами, я сіла за свій робочий стіл, де потяглася до телефону, щоб почати обдзвонити, доки не домовлюся про перше побачення.

Витягнувши одну з анкет навмання, я пробігла по ній поглядом і за кілька рухів пальчиком по диску телефону набрала номер. Почулися гудки, і невдовзі по той бік підняли слухавку.

— Добридень! Міс Штерхен? — привітно поцікавилася я. Так привітно, щоб співрозмовниця, перебуваючи в іншому районі, буквально побачила мою променисту посмішку.

— Так слухаю.

— Я Естер із шлюбного агентства «Твоя половинка», — повідомила я найчарівнішим голоском. — У мене чудові новини! Ми знайшли для вас приголомшливого чоловіка, якого хотіли б вам запропонувати.

— Новини справді чудові, — проказала дівчина з легкою настороженістю. — Він же відповідає моїй анкеті? Не старигань якийсь?

— Молодий, красень, і я впевнена, ви просто створені один для одного! — солоденьким тоном прощебетала я. — Якщо ми зараз уточнимо кілька деталей, я організую вам зустріч.

— Які ще деталі?

— Ну, ви вказували у своїй анкеті, що не проти чоловіка, який має дитину, так?

— Так, — кивнула дівчина.

— От і чудово! У нашому випадку дітей — двоє. Це, сподіваюся, не стане вам проблемою?

Повисла пауза. Трохи зловісна, але, на щастя, недовга.

— Думаю, що ні, — невпевнено відповіла клієнтка. Схоже, пункт про «згодна на батька-одинака» був відзначений галочкою лише заради того, щоб у разі чого не відсікати занадто багато можливих кавалерів, які вже встигли обзавестися потомством. Але ніяк не через щиру любов до дітей по самі нирки.

— Тоді чудово! І ще одна деталь, про яку я маю вам повідомити, перш ніж ми домовимося про зустріч.

— Ще одна деталь? — без особливого ентузіазму видихнула дівчина.

— Цей чоловік — еспер.

— Еспер? — із наростаючою підозрою запитала клієнтка. — Еспер якогось класу?

— Некрома… — делікатно почала я, от тільки перш, ніж закінчила, почулися характерні гудки! І щось підказувало мені, що це не «зв'язок випадково обірвався через технічні неполадки на лінії».

Ну так, що тут скажеш, такого слід було чекати! Але де наша не пропадала — он скільки ще анкет у теці! Того й диви, якась із зневірених погодиться на некроманта придивитися.

Відпивши кави з великої чашки з білими лебедями, які були символом нашого агентства, я видихнула і продовжила обдзвони. Які, на жаль, з кожним дзвінком все більше створювали в мене ілюзію того, що я сиджу в якійсь часовій петлі, де повторюються події останніх п'яти хвилин! Тому що кожна розмова була схожа на попередню і закінчувалася в принципі однаково. Хоча ні, брешу! Деякі панночки кидали трубку ще на тому пункті, де я говорила, що дітей у чоловіка двоє.

Тому коли на дванадцятій анкеті клієнтка несподівано не тільки не кинула слухавку, а й погодилася придивитися, я спочатку навіть не повірила своєму щастю і потяглася за наступною анкетою. Коли, одумавшись, зависла на кілька хвилин.

Та невже?

Навіть якось не вірилося. Тим більше що дівчина, судячи з фото в портфоліо, симпатична. Звати Хлоя. Двадцять п'ять років, руденька, працює сценаристкою на одну студію, що займається популярними мильними операми.

Може, через роботу не виходить знайти час на стосунки? Чи сором'язлива?

Як би там не було, її самотність та готовність на можливі стосунки з моїм клієнтом грали мені лише на руку. Ще й тому, що завдяки її згоді нарешті я могла піти додому, не затримуючись особливо після завершення робочого дня.

Отже, завтра моє завдання — погодити дату (попередньо — цієї суботи) і організувати романтичне побачення. Бажано таке, щоб ці двоє відразу після нього закохалися одне в одного, вирішили одружитися, а з мене зняли цього горе-клієнта. Ось цим і займуся після того, як відпочину та висплюсь!