1 (4)

Я навіть не одразу зрозуміла, що саме він має на увазі.

– Як це – замінити? – уточнила про всяк випадок, вдивляючись в обличчя чоловіка.

Тепер, коли я чітко знала, що це не Бастіан, а всього лиш його син, особисте ставлення до некроманта вже не затуляло мені очі. Ігнорувати його привабливість стало не так вже й просто. Я, звісно, думала зараз не про те, де б знайти собі кавалера, але почуватись спокійно поруч з таким чоловіком також не дуже виходило.

– Дуже просто, – тим часом відповів на моє питання Себастьєн. – Я, світлий чарівник, повинен прикинутись моїм батьком, професором-некромантом, та займати його місце, аж доки в академії не скінчиться перевірка.

В його голосі так і дзвеніла отрута. Здається, він ставився до ідеї з заміною некроманта вельми скептично.

– Навіщо? Яка перевірка?

– Ти задаєш надто багато питань, крадійко, а сама досі не назвалась, – гмикнув він, але не дав мені часу видати яке-небудь фальшиве ім’я. – В академії проходить акредитація. Перевірка на спроможність і далі випускати студентів. За кілька днів тут буде повно перевіряльників. Зникнення одного з провідних професорів фактично гарантує, що комісія винесе несхвальне рішення. Тож ректор нагадав мені про родову магію і про те, що моя матір по самі вуха в боргах, про які я був ні сном, ні духом. Тепер я тут застряг.

– Надовго?

– Доки не знайдеться батько. Або доки сюди не притягнуть нового професора-некроманта, а я просто звільнюсь від імені тата.

Отакої…

– І як ти збираєшся його зіграти? – похмуро спитала я. – Ні, ви схожі, проте очевидно геть різні. Очі, татуювання, відтінок шкіри… Звісно, якщо забути про те, що ти нібито світлий маг. Підміну ж розкриють за лічені дні! Години! Ректор якось тобі з цим допоможе?

– Я – не слабкий маг, тож ілюзію забезпечу собі сам.

– Це твоя спеціалізація?

Себастьєн скривився, і я сприйняла це як негативну відповідь. А ще… Зрозуміла, що це мій шанс. Адже я сама – маг ілюзій, сильний. Навчалась цьому з дитинства і знаю закляття, що виходять за межі стандартних. Зрештою, я можу підчепити мага на свій гачок.

– Знаєш, – промовила я, – у мене є для тебе… пропозиція. Я могла б зробити для тебе ілюзію, таку, щоб всі бачили не тебе, а саме твого батька. Я добре вивчила, як він виглядає, на лекціях… І після них, коли метала в його портрет дротики, – про ці деталі можна було і промовчати, але Себастьєн посміхнувся, і я зрозуміла, що бовкнула про «любов» до некроманта не дарма. – Можливо, ми з тобою могли б і на лекціях щось вигадати, коли вже в тебе дар не такий… А ти натомість допоможеш мені знайти фібулу. Якщо вийде, в комплекті з самим Бастіаном. І, гм, сам на неї не претендуватимеш. Мені треба лише на деякий час, тож потім… я навіть готова її повернути.

– Не те щоб мене дуже цікавив той артефакт, – знизав плечима Себастьєн. – Партнерство з тобою виглядає не таким вже й поганим.

Так-так, воно дуже хороше і дуже корисне. Погоджуйся! Може, хоча б так я зможу дізнатись те, що мені потрібно, і врятувати малих та Б’янку…

– Отже, по руках? – всміхнулась я.

– По руках, – кивнув Себастьєн.

Він глянув на мою простягнуту долоню,  хитро всміхнувся, тоді нахилився до мене – чоловік був майже на голову вищим, і поцілував просто в губи. Ніжно, обережно, але в той же момент – дражнячись наді мною. Вуста спалахнули вогнем, а він, знущаючись, ще й провів по них язиком. Тоді відсторонився і заявив своїм низьким, грудним, на диво звабливим голосом:

– Не тільки ти вмієш передавати закляття на губах, принцесо. Я подумав, на клятву ти не згодишся, а мені потрібен надійний союзник.

– Ти!.. Ти!.. Звідки ти знаєш, що я принцеса?!

– Ти казала, що тобі треба рятувати дружину брата. Король в останньому листі прямо сказав, що артефакт треба для королеви Б’янки. На цей лист, до речі, таточко відповідь так і не відправив. – Себастьєн весело підморгнув мені. – Я просто склав докупи факти. Ну, і перевірив, наскільки ти зі мною чесна, Белло Абеларо.

– Сволота! Ти ж світлий маг! – я потерла губи, на яких все ще горіло клеймо магічної клятви. – А такими чарами користуєшся!

– Світлий, але ж не дурний, – знизав плечима чоловік. – Зустрінемось ввечері, коли прийдеш накладати на мене правильну ілюзію, – і з цими словами він підштовхнув мене до дверей.

Я зашипіла, мов та дика кішка, але пручатись не було жодного сенсу. Він сильніший за мене, а ще мені однозначно потрібна його допомога. Доведеться приходити, використовувати магію, та й взагалі… Занадто багато всього за один ранок!

Та заради Б’янки, Раміро та їх дітей я ще й не на таке готова. Цей маг навіть не уявляє, з ким насправді він зв’язався!

Хоча я теж не до кінця розумію, з ким маю справу…