Глава LXXI-LXXIX

LXXI. Армія мертвих.

У таборі ще тривало свято. Маги співали застільні пісні і час від часу стріляли з аквалетів у небо чи манекени. Кастор спав у себе в наметі, під впливом закляття цілющого сну. Я вирішив піти тихо, ні з ким не прощаючись, надавши Алісії право пояснити мою пропажу всім, хто буде цим цікавитися.

У мене була домовленість зустрітися з Корнелією сьогодні ввечері перед заходом сонця. Звичайно, ніякого транспорту в мене не було, і я вирішив пройтися до міста пішки. Думаю, за дві години швидкої ходьби я цілком встигну.

Був ще варіант викликати мого грифона і домчаться до міста за п'ять хвилин, але тоді довелося б чекати, поки він сюди прилетить. Зараз крилатий зомбі знаходився далеко від Риму. Виконуючи мої вказівки, він ховався вдень і полював у ночі, уявляючи себе то левом, то орлом, і поступово мігрував далеко на південь.

На виході з літнього табору мисливців я раптово наткнувся на двох дівчат, Кристину та Юлію. Вони стояли за великим деревом, дуже близько одна до одної, і можу закладатися на будь-що, вони тільки що цілувалися.

Коли наші очі зустрілися, виникла незручна пауза. Першою прийшла до тями Кристина. Вона уважно подивилася на мою шию і сказала:

 - Не бачу твого нашийника, демон. Невже Алісія фон Брейн добровільно зняла його?

Підтверджуючи її слова, я легенько кивнув головою. Тон у Кристини був трохи нахабним, але в її аурі я чітко бачив сліди легкого остраху.

 - Якими треба володіти постільними талантами, - удавано здивувалася дівчина, - щоб за дві години переконати старшого інструктора порушити всі правила і дати демонові свободу?

У цей час Юлія стояла і мовчала, та ні як не втручалася у розмову подруги.

 - Гарна спостережливість, мисливиця, - відповів я, - тримай за це приз.

З цими словами я дістав із-за пояса золоту монету і кинув її Кристині. Дівчина спритно спіймала свій ауреус.

 - Тільки висновки в тебе не вірні, - продовжив казати я, - моя свобода і мої любовні таланти ніяк не пов'язані.

Далі я розвернувся і пішов своєю дорогою, не озираючись.

По дорозі до Риму я міркував над майбутнім вторгненням демонів і над тим, як створити армію мерців здатну їм протистояти.

Головна проблема створення такої армії була в тому, що я категорично не хотів, щоб моїми мерцями хтось керував. Отримавши таку величезну силу у свої руки, кожен правитель постане перед спокусою використовувати їх у будь-якому збройному конфлікті. Зараз Римська імперія є нашим союзником, але що буде через двісті чи триста років? Тому армія мертвих має діяти самостійно і лише проти демонів.

Ці дві важливі умови я вже встиг обговорити з імператором, і він дав мені свою згоду.

Щоб виконати першу умову, необхідно виключити участь будь-яких некромантів із процесу воскресіння. Для цього я можу створити спеціальний артефакт для підняття мертвих. Дуже простий у користуванні. Достатньо покласти його на груди трупа і влити темну ману, ось і все. Магу, який це зробить, не треба більше нічого знати чи вміти.

Наступне, артефакт буде використати для воскресіння мінімальну кількість мани, приблизно рівну енергії п'яти Вогняних Куль. Звичайне класичне воскресіння вимагає мани десь у двадцять разів більше. Звісно, мрець, піднятий за допомогою мого артефакту, не зможе навіть поворухнутися.

Я трохи подумав і вирішив, що до артефакту я додам закляття Золотого Перетворення. Тоді його зможуть використати стихійні маги чи світлі чарівники. Перші витратить енергії - тридцять Вогняних Куль, а другі - сто вісімдесят. Хоча останнє буде вже за межею будь-якої раціональності.

Таких артефактів я зможу виготовляти хоч сто штук на місяць і закрити будь-які потреби Римської імперії на століття вперед.

Щоб підкорити мого мерця, іншому некроманту необхідно мати магічну силу більше за мою, а це дуже мало ймовірно. Таким чином, можна не боятися, що в майбутньому моїх мерців змусять виконувати інші завдання. Наприклад, вести загарбницькі війни, придушувати повстання селян чи припиняти бунти військових.

Щоб армія мертвих вміла воювати проти демонів, вона має складатися з колишніх мисливців на цих тварин. Нехай принесуть клятву, що готові захищати людей навіть після своєї смерті. Підготувати достатню кількість мисливців та організувати присягу, це вже буде завданням імператора.

Тепер залишається розв'язувати проблему, як накачати воскрешеного мисливця достатньою кількістю темної енергії, щоб він зміг протистояти навіть великому демону. Я маю рішення. Спочатку необхідно підвищити магічну місткість зомбі, для цього прикрасимо мертве тіло напівдорогоцінним камінням. Практика показує, що аметисти або гірський кришталь добре підходять для таких цілей.

Потім слід помістити мерця у спеціальну кістницю. Приміщення де знаходитиметься безліч людських кісток. Приблизно п'ятсот людських останків на одного воскреслого мисливця. У такому приміщенні почне вироблятися темна енергії у величезній кількості, і приблизно через сто років мерці повністю наситить свої кристали темною маною.

Залишається вирішити купу технічних питань. Наприклад, де взяти стільки кісток? Але це знову турбота імператора. Можна розкопати старі цвинтарі у великих містах. За моїми оцінками, лише в одному Римі можна буде викопати два мільйони людських останків. А є ще й старі поховання, що залишились після попереднього вторгнення демонів.

Цілі тіла не потрібні, навпаки, цього треба спеціально уникати. За такої кількості енергії смерті в кістницях через десять років почнеться самостійне підняття нежиті.

Самі кістниці повинні розташовуватися глибоко під землею або за межею міста, щоби темна енергія не завдала шкоди звичайним живим людям. Двері в підземелля можна додатково зміцнити свинцевою оболонкою для кращого захисту від магії Смерті. Також необхідно передбачити систему надійних каналізацій, щоб кістниці з мерцями не затоплювало водою.

Є ще одна ідея - покрити мисливців, що ожили, товстою металевою бронею вагою в двісті або триста кілограмів. Важкий обладунок потрібен не для захисту, бо кістки самих мисливців стануть міцнішими за будь-який метал, а саме для ваги. Щоб мерці не були надто легкими проти демонів.