Глава LIV-LXI

LIV. Ціна питання.

Ще однією особливістю нового нашийника було вбудоване в нього пошукове закляття зі школи Темряви. Якби я вирішив утекти, то теоретично мене можна було б вистежити по цьому нашийнику. Зрозуміло, що до практики ця теорія взагалі не мала жодних стосунків.

Алісія досить легко вивела мене за межі похмурого пенітенціарного закладу. Показала свій жетон на КПП і подала якісь папери. У нас навіть нічого не спитали. Опинившись на вулиці, вона уважно мене оглянула і заявила:

 - Олександре, вам терміново потрібен новий одяг, у цьому вас навіть у готель не пустять.
 
Далі ми знайшли лавку одягу, і вона мені купила білий грецький хітон до середини коліна та сандалі з парою петельок на підошві. Носити хітон для мене було дуже незвично. Спочатку без штанів я відчував себе майже голим, але потім дійшов висновку, що в спеку таке вбрання має свої переваги та більше не парився цією проблемою.

Після покупок ми зайшли в першу-ліпшу таверну і замовили перекусити, а потім пили легке вино з фруктовим десертом. До цього ми весь час спілкувалися лише з дрібниць, відкладаючи серйозну розмову на потім. Коли ми наситилися, і я прийшов у гарний настрій, Алісія почала ставити запитання:

 - Ми розлучилися в Стоунграді, і я зовсім не очікувала зустріти вас у Римі, тим більше в Мамертинській в'язниці. Але почнемо все по черзі, як ви тут опинилися?
 
Я відпив вина і посміхнувся, дивлячись у вічі дівчині, а потім спитав:

 - Мене теж цікавить питання, як ви тут опинилися, Алісія? Наскільки мені відомо, якби ви дочекалися в Перлграді закінчення штормового сезону, то зараз ще тільки пливли б до Риму.
 
Алісія грайливо насупилась і вказала на папку зі своїми документами:

 - Не забувайте, Олександре, що я тут головна, а ви особа уражена в правах, тому я ставлю запитання.
 - Якщо вам здається, що я не виконую умов нашого договору, - відповів я, - то ви завжди можете повернути мене туди, звідки забрали.
 - У карцер? – перепитала Алісія.
 - Не бійтеся, я там не пропаду.
 
Алісія задумливо почухала підборіддя і пояснила:

 - Те, як я тут опинилась, є секретною інформацією.
 
Раніше мене не цікавили секрети Алісії. Навіщо мені чужі таємниці? І зараз я можу обійтися без них, але й своїх розповідати не буду.

 - Моя інформація теж є секретною, - сказав я і додав, - принаймні я намагаюся тримати її у секреті.
 
Алісія зітхнула і почала розповідати:

 - Ми випробували новий вид транспорту – повітряний корабель. На ньому я прилетіла до Риму, не чекаючи поки на морі закінчиться сезон бур.
 
У Тімерії я вже бачив маленький повітряний човник, але цілий корабель, що літає, це було щось неймовірне, про що я і повідомив Алісії.

  - Корабель, це голосно сказано, - пояснила вона, - порівняно з морськими суднами він досить маленький і дуже легкий. У небо його підіймають дві великі кулі з шовкової тканини, наповнених теплим повітрям. Повітря гріють стихійні маги. Для перельоту зі Стоунграду до Риму знадобилося два маги другого рангу. Ще два маги були запасними. А я просто наполягла на своїй участі, хоч спочатку мною ніхто не хотів ризикувати.
     
Оповідання Алісії мене дуже здивувало, і я зацікавлено запитав:

 - Але як ви летите в потрібний бік?
 - Досить зловити вітер, що дме у правильному напрямку. На різних висотах дмуть різні вітри. Але не все так просто, це ціле мистецтво, мабуть, навіть складніше, ніж мистецтво мореплавства.
 
Я задумався скільки ще дивних речей існує у світі, про які я навіть не здогадуюсь, а Алісія, захоплена темою повітроплавання, продовжувала розповідати:

 - Спочатку ми хотіли отримати повітряний засіб, який би позбавив Тімерію панування в повітрі.
 - Боюся, що стихійний маг верхи на грифоні швидко знищить ваш повітряний корабель, - заперечив я.
 - Зараз так, але ми не стоїмо на місці і намагаємось розробити захист, - пояснила Алісія.
 
Вона допила вино з келиха, налила ще й продовжила захоплено розповідати:

 - Навіть без захисту, це може багато що змінити. Уявіть флот з п'ятдесяти таких кораблів. Вони можуть доставити продовольство військам, відрізаним від основних сил. Або навпаки висадити десант там, де на нього ніхто не чекає.
 
Алісія замовкла, подивилася на мене з підозрою, а потім серйозно запитала:

 - А яким чином ви опинилися тут так швидко?
 - У мене було все набагато простіше, - відповів я, - ще в Тімерії я воскресив мертвого грифона. На цьому літаючому зомбі я дістався Риму.
 
Алісія трохи задумалася, а потім уточнила:

 - Скільки часу зайняла ваша подорож?
 - Трохи менше за добу, — відповів я.
 - Так швидко?! - здивовано вигукнула Алісія. - О боги! Почуваюся маленькою дівчинкою, яка вирішила похвалитися своїм першим закляттям перед дорослим чарівником.
 - Цілком навпаки, - заперечив я, - мій грифон це унікальне створіння, одиничний екземпляр. Але, ваш корабель набагато крутіший. Щоб зробити безліч таких, потрібні лише гроші.

LV. Різні місії.

Далі я розповів Алісії, що в Рим мене відправив король Конон із двома місіями. Про першу я нічого не можу розповісти, бо ще ні з ким не зустрічався, а в деталі мене не присвятили. Коротше, сам нічого не знаю.

А другим моїм завданням було надання допомоги у розслідуванні серії вбивств, скоєних так званим М'ясником. Як мені здається, хтось сильно не хоче моєї участі у цій справі, тому мене підставили, звинувативши у вбивстві невідомої мені жінки.

 - Добре, - сказала Алісія, - я докладу зусиль, щоб розібратися з цим дивним рішенням суду.
 
Коли ми перестали обговорювати мої пригоди, настала черга Алісії відповідати на запитання.

 - Отже, що ви робите в Римі? - запитав я.
 
Моя дівчина трохи помовчала, збираючись із думками, а потім почала пояснювати:

 - У мене секретна місія. Усі деталі я не можу вам розповісти. Але загалом, моїм завданням є створення сучасних загонів мисливців на демонів.
 - Сучасних? - здивувався я, - а чим вони відрізняються від старих?
 - Відповідь на це питання ви скоро побачите на власні очі, - пояснила Алісія.
 - Окей, тоді що це був за документ, який я підписав, і навіщо ви так категорично на цьому наполягали?
 
Алісія ще раз зробила маленький ковток вина і пояснила: