Глава XXXVI-XXXIX

XXXVI. М'ясник.

Коли всі пішли, у кабінеті залишилися ми вдвох із Корнелією.

 - Повинна перед вами вибачитись, Олександре, - сказала вона, - всіх підозрювати та у всьому сумніватися ця частина моєї професії. А ви дуже молодо виглядаєте для хорошого фахівця.

Мда... Даремно я, мабуть, пофарбував своє сиве волосся перед поїздкою до Риму.

 - Ви теж виглядаєте надто юною для квестора, - сказав я їй.
 - Хм, дякую напевно. Але я маю необхідний стаж для цієї посади. Я десять років відслужила бойовим магом у Латинському Легіоні, починаючи з вісімнадцяти.

Корнелія подивилася мені прямо в очі і додала:

 - Можливо я не найталановитіший слідчий чи найдосвідченіший адміністратор. Тут є люди і кращі за мене. Але є певна традиція, на посаду квестора як правило обирають бойових магів. Звичайно, якщо вони не ідіоти і проходять за іншими вимогами.

Я вирішив це не коментувати і запитав інше:

 - То що у вас трапилося? Чому наш король вирішив відправити мене вам на допомогу?
 - Ми у повній дупі.

Корнелія зітхнула і почала пояснювати:

  - Якийсь час тому у нас з'явився маніяк. У народі його вже прозвали М'ясник. Він вбиває молодих хлопців та дівчат, майже підлітків. Тіла знаходять понівеченими, найчастіше не вистачає будь-яких органів: серця, нирок чи печінки. Маги криміналісти не знайшли жодних зачіпок. Він не залишає слідів. Навіть відбитків аури немає. Крім того, ми досі не змогли знайти жодного свідка.

Корнелія зробила паузу і дістала зі свого столу курильну люльку.

 - У народі ходили різні чутки та зріло невдоволення, - продовжувала говорити магеса, набиваючи трубку тютюном. - Але виверження вулкана почалося після останнього випадку. Вбили доньку народного трибуна, їй вирізали дітородні органи.

Я здивовано перепитав:

 - Убили дочку Примуса Аспера?
 - Ні, іншого народного трибуна, Луція Помпонія, і це він організував масові заворушення. Народ вийшов на вулиці Риму і почав вимагати не зрозумій що. Подавай їм справедливість та правосуддя. Два дні міська адміністрація була в облозі. Імператор уже хотів ввести в місто Латинський Легіон і розігнати мітингувальників силою, але другий трибун Примус Аспер заспокоїв народний гнів.
 - Як це йому вдалося?

Корнелія запалила люльку і продовжила розповідати:

 - Він вийшов до людей і почав з ними говорити, перекрикуючи шум натовпу своїм громовим голосом. Він переконав їх, що ми робимо все можливе і не сидимо склавши руки. А крім того, він запропонував городянам запровадити надзвичайний стан, заборону на носіння зброї та комендантську годину. Також трибун організував народні патрулі з усіх охочих, які повинні допомагати міській варті.

Корнелія видихнула густу хмару диму і сказала:

 - Від народних патрулів користі немає, ці кретини швидше заважають. Але своєї мети це досягло. Найактивніші громадяни направили енергію у безпечне русло. Тяжко працювати вдень у кузні або біля ткацького верстата, а потім йти у ніч на чергування. За тиждень охочих стало вдвоє менше.

Квестор затяглася з трубки, а я поставив наступне питання:

 - Значить наше завдання допитати мерців і з'ясувати, хто їх убив?
 - Не все так просто, Олександре, всі тіла кремували. Ми нікого не можемо допитати.
 - Невже всі? – здивувався я.
 - Доньку Луція Помпонія поховано у фамільному склепі в маєтку народного трибуна. Але я нізащо не піду до трибуна з чудними пропозиціями поговорити з його померлою дочкою. Магістрат навіть слухати нас не стане, а одразу спустить сторожових собак.

Дивно виходить, думав я. Навіщо мені тоді перевірку влаштували, якщо я їм загалом і не потрібний?

 - То що ви збираєтесь робити, Корнеліє? - запитав я.
 - Те що й завжди, шукати свідків та збирати докази. Наприклад, ми вже встановили, що вбиті зникали в одному місці, а їхні тіла знаходили зовсім в іншому. Важко уявити, що маніяк тяг на плечах розрізаний труп і цього ніхто не бачив. Ми припустили, що він має карету або фургон.

Корнелія зробила ще одну затяжку і продовжила:

 - Якщо це правда, то виходить, що він забезпечена людина, можливо навіть аристократ. Але з каретою ми поки що зайшли у глухий кут. Немає фактів, що підтверджують цю версію.

Квестор зробила паузу і продовжила:

 - У крайньому разі, дочекаємось нового вбитого і тоді допитаємо його. Але це дуже небажано, навіть якщо залишити осторонь питання людського життя, є ризик, що нас після наступного вбивства можуть звільнити або закидати камінням.

XXXVII. Зірка.

Вийшовши з кабінету квестора, я пішов коридором до сходів. На поверсі вище стояла молода жінка. Вона була дуже легко одягнена, а її туніка була настільки короткою, що можна було заглянути під її край без зайвих зусиль. Що я одразу власне й зробив, без жодної рефлексії. Навіть не знаючи чому, можливо, мені подобаються красиві жінки з довгими ногами, а можливо тому, що я весь час приймаю це демонічне зілля життя, для підвищення фертильності.

Жінка відчула мій погляд, повністю повернулася, подивилася загадковим поглядом мені просто в очі та почала спускатися. Прямувала незнайомка саме до мене, тому я зупинився і почав чекати, гадаючи, що це може бути.

У магічному діапазоні вона виглядала ще цікавішою. У неї був перший ранг у стихійній магії. Це пояснювало її легкий одяг, більш слушний для спекотного літа, ніж для ранньої весни. Але крім спорідненості зі стихійною магією у неї був ще й другий ранг у магії життя, що безсумнівно позначилося на її зовнішності. Вона була трохи вища за мене, трохи ширше в плечах і важче. Але на тілі не було ні грама зайвого жиру, тільки рельєфна мускулатура, що, втім, не зменшувало жіночності в її фігурі. В аурі магеси була лють, розбавлена незначною зацікавленістю і легкими нотками сексуального збудження.

Дівчина підійшла до мене у притул. Дивлячись на мене згори донизу, вона загадково посміхнулася і запитала: