Глава XVII-ХІХ

XVII. Ще одна невеличка робота.

За час моєї відсутності вдома нічого не сталося. Маносховище справно працювало, дуже повільно наповнюючись темною енергією, яку зараз не було куди витрачати. Свою місячну норму виробництва еліксиру Нічного Зору я вже виконав. Для порядку я сходив у гільдію алхіміків і переконався, що замовлень більше немає. Воскрешати теж нікого не було потрібно. Що мене скоріш радувало, ніж засмучувало. Адже це означало, що за час мого від'їзду ніхто з наших хлопців не загинув у прикордонних сутичках.

Айгор регулярно ходив на чергування до палацу. Там йому підібрали здоровенного напарника, мага життя два з половиною метри на зріст. Він мав третій ранг і вроджену проблему астрального каналу, що призвело до гігантизму та повного гіпертрофування всіх м'язів. Йому й Айгору виготовили красиві обладунки на римський манір, багато прикрашені сріблом та золотом, а також величезні шоломи з гребенями з кінських хвостів, завдяки чому вони стали вищими ще на пів метра.

Цю пару постійно виставляли в почесну варту при зустрічі особливо важливих гостей. Багато чого від них не вимагалося, треба було довго і нудно стояти, зображуючи титанів, а можливо атлантів чи якихось геркулесів. Король Конон дуже вигідно виглядав на їхньому тлі, як людина високого інтелекту, що звикла більше працювати розумом, ніж махати кулаками. Іноді Айгор у такому вигляді повертався додому, а за ним ішов цілий натовп роззяв. Мій брат потихеньку ставав місцевою знаменитістю. Мене навіть кілька разів питали випадкові перехожі, вказуючи на мій будинок, чи не це дім того самого Айгора Флая.

У день прильоту з Широкопілля я забрав Айгора з дому, і ми пішли вечеряти до корчми. Як тільки принесли наше замовлення, смажене м'ясо та пиво мені, і дуже багато смаженого м'яса та пива Айгору, у таверну зайшла Мадам, голова місцевої гільдії сутенерів. Вона одразу ж сіла за наш столик, а її два охоронці за сусідній.

 - Здрастуйте, хлопчики, - весело сказала вона.
 - І вам доброго здоров'я, - ввічливо відповів я, - сідайте до нашого столика.

Хоча вона й так уже сиділа за ним. Мадам не звернула жодної уваги на мою іронію, а можливо навіть її не зрозуміла.

 - Є спеціальне замовлення, - продовжила Мадам, - твій брат розбив серце одній милій чарівниці, і вона прагне зустрічі з ним.

Я трохи скривився, бо вже давно хотів вийти з гільдії сутенерів. Коли я в неї вступав, мені здавалося, що я буду мати проблеми з відновленням мани, і мені про всяк випадок потрібні альтернативні види заробітку, не пов'язані з магією. Зараз все більш-менш налагодилося, а справ і так вистачало, не було ніякого сенсу витрачати час ще на сутенерство.

 - Ми хочемо відмовитися від замовлення, - сказав я, - а також від членства у вашій гільдії.
 - Чому? – щиро здивувалася Мадам.
 - Айгор має престижну роботу, йому тепер треба думати про репутацію, а не бути хлопчиком за викликом.

Мадам трохи задумалася, а потім сумно зітхнула і почала говорити:

 - Добре, ваше право. Але це замовлення – моє особисте прохання. Тут вже стоїть на кону репутація нашої гільдії. Ви отримаєте суму вдвічі більше, ніж зазвичай. А крім того, ми збережемо в таємниці, що Айгор був на побаченні з меркантильних міркувань.

Мені не хотілося сваритися з Мадам і відмовляти їй в особистому проханні. Тим більше вона вже дала згоду на наш вихід з організації сутенерів.

 - Окей, то що за красуня цікавиться Айгором? - запитав я.
 - Сама маркіза де Тріарнон, - урочисто сказала Мадам.

Я вже чув це ім'я і навіть бачив маркізу у палаці. Вона справді була рідкісною красунею з незвичайною зовнішністю. Спочатку маркіза мала спорідненість з магією життя, але, за моїм припущенням, у ранньому дитинстві з нею сталася якась трагедія, і темрява оселилася в її серці.

Краса маркізи сформувалося під впливом цих двох протиборчих енергій. Маркіза була маленькою і тендітною, з блідою шкірою і виразними очима, але водночас надзвичайно привабливою і милою. Її зовнішність сильно відрізнялася від сучасних канонів краси, заданих магією життя, які веліли мати сильне здорове та струнке тіло. А ще боротьба двох протилежних сил не дала дівчині стати повноцінним магом.

Одночасна спорідненість до магії життя та магії смерті була дуже рідкісним явищем. Ця обставина та екзотична зовнішність маркізи змусила мене навести про неї довідки. Звали її Єленою, вона не була аристократкою з Барбусії, а приїхала сюди до Стоунграда з південних країв разом зі своїм братом. Вони були надзвичайно багаті і хотіли заснувати у нашому місті кілька мануфактур. Основними причинами такого рішення були близькість джерел сировини та наявність тут потужної гільдії алхіміків. Наша гільдія розглядала їх як перспективних клієнтів і була дуже зацікавлена у цій співпраці.

 - Добре, ми згодні, - відповів я Мадам після невеликого роздуму.

XVIII. Маркіза.

Увечері наступного дня, коли стемніло, Айгор і я прийшли у великий особняк, розташований за десять хвилин ходьби від королівського палацу. Це була висока триповерхова будівля, що мала власний сад і чималий внутрішній двір, що говорило про її надхмарну ціну. Ми підійшли з боку тильної вулиці до невеликої хвіртки у високій цегляній огорожі. На нас вже чекала особиста служниця маркізи, росла міцна дівчина з величезними грудьми та широкими стегнами. По її натрудженим долоням і сильним рукам можна було припустити, що вона виросла в селі і не з чуток знала про важку селянську працю.

Дівчина провела нас через сад, і ми ввійшли до особняка. Піднялися в особисті покої маркізи, зняли верхній одяг і пройшли через зовнішні зали будуара у внутрішні приміщення. Нарешті ми зайшли до просторої кімнати, вікна якої були закриті важкими парчевими шторами. Посередині стояла висока важка ванна з теплою водою, поверхня якої була усіяна пелюстками троянд. По всій кімнаті було розставлено безліч дзеркал, напевно, щоб господиня мала змогу милуватися собою з усіх боків. Завершували цю композицію десятки свічок, які були розташовані в хаотичному порядку і горіли з дивним, але приємним ароматом.