Глава IV-VIII

IV. Досконалості немає меж.

Стародавні мудреці сказали: "Погано що людина смертна, але набагато гірше, що вона раптово смертна". Я був абсолютно згоден із цією сумною істиною. Аналізуючи свою поведінку, я дійшов до невтішного висновку, що можу не дожити, до того часу, коли стану безсмертним. У критичний момент моє передчуття небезпеки не спрацює, адже це дуже ненадійна річ, і я влізу в якусь дупу, єдиним виходом з якої буде вихід на той світ.

Найбільше я боюся непомітних механічних пасток. Присутність ворожої магії я відчую і насторожуся. Увага людей, які хочуть мене вбити, попередить мене голосніше чім удари дзвонів, які б'ють на сполох. Але що робити з простими пристроями без краплі мани, для спрацьовування яких не потрібна людина?

Наприклад, відчиню я звичайнісінькі двері і відразу отримаю арбалетною стрілою прямо в око. І все, давай до побачення великий і жахливий маг Олександр Флай, передавай привіт Царю Мертвих і таке інше... Це категорично мене не влаштовувало.

Щоб розв'язати цю проблему я зайнявся доопрацюванням закляття Ляльковик. По всій поверхні свого тіла я наніс найтоншу сітку темного закляття. Єдиним завданням якого була миттєва активація Ляльковика, якщо моє тіло почне відчувати неприродну деформацію. Активація має відбуватися повністю самостійно, без моєї участі.

Найскладнішим виявилося підібрати такі параметри, щоб моє тіло все ще залишалося м'яким і податливим як у звичайної людини, а не миттєво перетворювалося на бронзову статую, при найменшому впливі на нього. Нарешті я досяг певного балансу. Довелося пожертвувати повною невразливістю. Під час ранкового гоління я ще міг випадково порізати себе, а сильний різкий удар залишав невелику гематому на тілі.

Саме закляття я створив дуже швидко. Темрява слухається мене беззаперечно. Але параметри підбирав протягом двох тижнів, оскільки сам не міг визначити, що буде краще. В останній день я знову змінив баланс закляття. Прокинувшись рано-вранці, я залишив ліжко зі сплячою Алісією і спустився вниз. Мені не терпілося перевірити результат, що вийшов.

На цей раз перевірка полягала в наступному: я сидів на підлозі, а мій брат тихенько підходив ззаду і кидав мені на голову цеглу. Складність полягала в тому, що необхідно було максимально відсторонитися від дій Айгора і самостійно не включати Ляльковик. Простіше сказати, чим зробити, я настільки звик користуватися цим закляттям, що активував його майже інстинктивно, за найменшої загрози своєму дорогоцінному організму.

Під час випробування прокинулася Алісія та вийшла подивитися, що тут відбувається. Вона накинула на себе легкий короткий халат з ханьського шовку і стала нагорі, на краю сходів, уважно спостерігаючи за нами. Знизу відкривався чудовий краєвид на її гарні стрункі ніжки, а крім того було видно ще дещо. Під халатиком нічого не було.

Зачарований несподіваним видовищем я зміг нарешті перестати контролювати дії Айгора і несподівано отримав удар цеглою по голові. Автоматично ввімкнувся Ляльковик, я навіть не відчув болю. Працює, радісно підсумував я, і на моєму обличчі розквітла тупа усмішка.

 - Крихітко, - звернулася до мене Алісія, - я вже доросла жінка, багато чого бачила, і багато чого можу зрозуміти. Якщо тобі чогось не вистачає у наших іграх, ти тільки скажи мені.

Вона зробила невелику паузу і закінчила:

 - Я навіть можу віддубасити тебе цеглою.
 - Ее... ти все не так зрозуміла, - відповів я, - ми проводимо магічний експеримент.

Алісія здивовано підняла одну брову, трохи подумала і знову заговорила:

 - Олександре, я не сільська дурочка і трохи знаюся на чаклунстві, а деякі підлабузники стверджують, що я навіть найсильніший маг нашого століття. Так от, це схоже на будь-що, але тільки не на магічний експеримент.

По її аурі було видно, що Алісія знаходиться в прекрасному настрої, а за її тоном було зрозуміло, що це лише жарт. Задоволена Алісія спустилася вниз сходами та пішла у ванну приймати ранковий душ. А я раптово одержав ще один удар по голові.

V. Критерій якості.

Алісія часто затримувалась у мене вдома, іноді навіть залишалася на кілька днів. Для своїх потреб вона принесла багато речей, особливо це було помітно у ванній. Там з'явилися різні скляні та порцелянові баночки з незрозумілим вмістом. Я був алхіміком другого рангу, але не здогадувався призначення більшості препаратів. Моїх умінь вистачало тільки на те, щоб визначити відсотковий склад магічної енергії в судинах.

Іноді моя дівчина відлучалася у своїх справах, яких у мага вищого рангу був цілий фургон і маленький візок. Я теж не сидів дома всі дні поспіль. Зазвичай зранку намагався відвідати розташування Безсмертного Батальйону та проконтролювати процес навчання некромантів-неофітів.

А ще я займався воскресінням мертвих. Наразі Батальйон налічував три сотні повністю укомплектованих бійців. Ще в запасниках лежало двісті вісімдесят зомбі, так само виготовлених особисто мною. Їх могли підняти в дію на першу вимогу нашого командування. Мерців, яких створювали мої учні, використовували переважно для навчання нового командного складу або для тренування наших бойових магів зі знищення ймовірних зомбі умовного противника.

Причина такого рішення була очевидною. Мої зомбі на голову перевершували інших живих мерців. Вони менше витрачали магічну енергію вдень і швидше відновлювали її вночі. Краще рухалися, легше керувалися, зберігали більшість навичок, які мали за життя. А в деяких випадках ці вміння дивовижним чином ставали ще кращими.

Це було добре помітно на колишніх лучниках. Посередні стрілки з луків за життя ставали дуже точними снайперами після смерті. Пояснювалося це тим, що зомбі не відволікалися на сторонні речі та були до жаху сконцентровані на тому, що робили. У мерців не тремтіли руки, їм не зашкоджував подих і таке інше. Те саме можна було сказати про володіння мечем або про будь-яке інше вміння.

Був один випадок на полігоні, який яскраво продемонстрував якість моєї роботи. Живі люди з Безсмертного Батальйону відійшли пообідати до польової кухні, а мерці залишилися сидіти на снігу. Поруч тренувалася група стихійних магів. Вони розбилися на команди по дві особи, і засипали одна одну Вогняними Іскрами. Несподівано один маг невдало зачепився ногою за щось і впав обличчям на землю. Далі, він припустився фатальної помилки, зняв шолом і почав витрушувати звідти сніг, який закрив йому огляд. Не минуло й секунди, як йому в голову прилетіло вогняне закляття.