Глава 20

Ольга не боялась, що її відштовхнуть. Десь була впевненість, що Адам відповість на її поцілунок, і дійсно варто було лише м’яко торкнутись твердих чоловічих губ невмілим поцілунком, як Адам поцілував її у відповідь, ніжно і міцно водночас. Ольга обвила руками його шию, віддаючись поцілунку, прикривши від задоволення очі.

Адам опустив її на сину, бережно і ніжно, вкриваючи поцілунками обличчя, і знову жадібно припав до її м’яких губ. Все що він робив, було спрямоване на те, щоб сподобалось Ользі. Він цілував її ніжно і не поспішаючи, насолоджуючись пробудженням Ольжиної пристрасті. Ловив її ледь чутні стони, як музикант ловить ледве чутні звуки скрипки, тільки починаючи грати симфонію. І дівчина відповідала на ті поцілунки, не бажаючи щоб це дійство колись скінчилось.

Адам запустив руку Ользі під спину, вишукуючи ґудзики на сукні, і поспіхом розстібнув їх, діючи уміло і швидко, а Ольга в усьому йому допомагала, припіднявши плечі. Сукня була приспущена до талії, і Адам розв’язав сорочку, вивільняючи дівочі груди. Чоловіча рука ковзнула по оголеному тілу, лягла на півкулі грудей, і Ольга навіть дихати забула від передчуття задоволення. Страх пережитий кілька хвилин тому змішувався з відчуттям полегшення і шукав вихід, перетворюючись в бажання бути коханою.

Знову обпалюючий губи поцілунок, бо ніжності в діях Адама ставало все менше, по мірі того, як менше ставало на Ользі одягу. Але дівчина відповідала з неменшою жагою, піддаючись владі його поцілунків, віддаючись відчуттю сильного напруженого тіла на собі, мріючи щоб наречений не зупинявся. Відчуваючи, як вигинається Ольга на зустріч його тілу, Адам не став відмовляти їй в цій ласці спочатку погладжуючи пальцями плечі, потім він обхопив рукою груди, по черзі пестячи соски, а вже за тим схилився до них губами, цілуючи і злегка прикусюючи. Ольга вигиналась і хапала повітря ротом, скрикуючи від задоволення. Бажання навалювалось на неї хвилями, від кожного нового дотику, кожного нового поцілунку. Здавалось, що ця мука нестерпна, і водночас хотілось що Адам продовжував пестити її груди ще трішки, не припиняючи дарувати солодкі відчуття.

Адам скинув верхній одяг, залишившись в тонкій полотняній сорочці. Ольга хотіла щоб і ця тонка перепона зникла між їх тілами, але чоловік не роздягався далі. А Ольга була надто зайнята своїми відчуттями. Адам цілував її то пристрасно і пекуче, то ніжно. Він підкорював її і звеличував. Його губи торкались то щік, то скронь, то шиї. Звалось він грається з її бажанням, змушуючи дівочу пристрасть розпалюватись все сильніше і сильніше. Ользі здавалось що вона не може палати сильніше, але в наступну мить вона розуміла, що це не так.

Вона задихалась, і хотіла більшого. Пам’ятала, яке нестерпне задоволення може дарувати їй Адамове тіло, і від того власне її тіло тремтіло і рвалось до Адама. Дівочі руки сміливо блукали по чоловічому тілу, хоч Ольга і не знала, як має себе вести, та інтуїтивно хотіла повернути чоловікові ласки і пестощі. Вона гладила його спину, плечі, груди і напружений живіт. І її нехитрі ласки нарешті підштовхнули Адама до таких бажаних дій. Адам перехопив її руку внизу свого живота, відвів вище.

Ольга слухняно прибрала руку, усвідомлюючи лише одне – вона як ніколи бажає відчути його плоть там, де зараз і неї все палає вогнем. Адам відчуваючи її пориви, впевнено розв’язав зав’язки на дівочих панталонах, спускаючи одяг вниз. Ольга полегшено застогнала, відчуваючи такий бажаний поштовх – нарешті Адам ввійшов в її розпечену плоть. Ольга подалась на зустріч, приймаючи його ще глибше, підкорюючись його такту і ритму.

Адам зрозумів, що ніколи раніше вигляд жінки, отримуючої задоволення, не викликав у ньому таких глибоких почуттів. Він досягав задоволення бездумно, не обділяючи при цьому партнершу. І тільки вигляд Ольги, що стогне і звивається в його обіймах глибоко потрясав його уяву. Він спостерігав за Ольгою, відчуваючи захват і бажання спричинити їй якомога більше задоволення.

Ольга обхопила руками його шию, притулившись близько, близько, шепочучи майже на вухо його ім’я, і Адам відчув як тремтить її плоть, міцно охоплюючи і утримуючи його в собі. Це було сильним, дурманячим свідомість відчуттям. А Ольга вже не стримувалась, тріпочучи від отриманої насолоди, і це стало для Адама останньою краплею, зі стонами він приєднався до Ольги на вершині блаженства.

Ольга, посміхаючись, обіймала знесиленого Адама. Чи добре йому було? Якщо він відчув з нею хоч половину того, що вона, то він повинен тепер цілувати землю, по якій вона ходить. Що до неї самої, то такого щастя вона в своєму житті ще не знала. Як же це чудово!
Адам прихилився до її плеча, на її шиї відчувалося його дихання, його серце наче б'ється в її грудях. Ольга перебирала пальцями його волосся, інша рука лежала на його спині. Ніколи ще вона не відчувала, що він так близький їй. Вона з ним одне ціле, так не хочеться, щоб він рухався, відсувався, їй навіть страшно втратити відчуття його тіла на своєму. Блаженний стан, який міг би зникнути за одну мить.

Адам неохоче піднявся на ліктях, звільняючи Ольжине тіло від своєї ваги. І Ольга зрозуміла, що магія скінчилась. Вона потягнулась до свого одягу, повертаючи його на місце, Адам робив те саме.

- Дощ знов припустив, - повідомив їй ЛІпинський. – Заночуємо тут, бо назад я навряд чи знайду дорогу.

- А розбійник? – згадала Ольга про чоловіка в чорній свиті.

- Я залишив його під навісом для коня, - Адам махнув рукою за стіну. – Не втече.

- А не замерзне? – сполохано запитала Ольга, подумавши що геть не хоче стати причиною смерті якогось незнайомця.

- Та що йому станеться? На дворі ледь холодніше чим тут, - махнув рукою Адам. Ольга мусила визнати, що наречений правий.

Ліпинський підійшов до затухаючого вогнища, докинув туди хмизу, що лежав на підлозі. Подмухав кілька разів, повертаючи вогнище до життя. Сируваті цурпалки горіли не охоче, випускаючи іскри і попискуючи. Але зрештою почали тліти. Вогнище було влаштоване так, що дим виходив надвір через дірку в стелі. Адам підхопив з підлоги рядно, яким була обмотана Ольга під час викрадення і вийшов з ним надвір. Видно все ж вирішив дати бранцю чимось вкритись.