Глава 13

Ще вчора Ольга валились з ніг від утоми, але сьогодні перевіряючи як ідуть приготування відмітила лише легке напруження в ногах. Все було ідеально – страви готувались, кімнати прибирались. Слуги натирали підлогу, протирали кахлі на грубах, розставляли вази з квітами. І кругом Ользі треба було бути присутньою, тому що незважаючи на те, що її слуги були добре підготовлені і в усьому намагались господині догодити, та такий важливий захід, як вечеря для місцевої знаті, потребував її невпинного контролю.

Заклопотаність добре допомагала відволіктись від сутичок з Ліпинським. Дівчина його просто не бачила, надто багато справ у неї було. Ольга чула, як дзвенить сталь за вікном, то Адам знов тренувався, але затриматись і подивитись, як чоловік вправляється з шаблями у неї часу не було. Скоро мали приїхати гості.

Нарешті дівчина перейшла до власних приготувань. У супроводі Нелі вона спустилась сходами для слуг до лазні. Лазня в домі Борковського була прибудована до кухні таким чином, щоб тепло від кухонних печей обігрівало і мильню. Проте не заважючи на це, панська мильня і парна були окремими від службових, і мали свою піч. Стіни тут були обшиті світлими липовими дошками, в горі по всьому периметру були віконця, тому в мильній кімнаті було досить світло.

Ольга допомога служниці роздягнути себе, і залишившись в чому мати народила, підставила волосся Нелі, та скрутила його над головою хазяйки, і обв’язала широким шматком тканини, щоб вона не змокло в парній. Після цього Ольга пройшла до парної кімнати, де знаходились невисокі полки, присипані ароматними травами і прикриті чистим простирадлом. Дівчина лягла на підготовлене ложе, покоївка плеснула води на розпечене каміння і парна наповнилась густим паром, змішаним з запахом трав.

Приємне тепло охопило Ольгу, змушуючи прикрити від задоволення очі. Тим часом Неля додала ще пару, і зачекавши кілька хвилин стала похлопувати Ольгу спеціальним віником, щоб тіло її розкрилось і м’язи розслабились. Далі послідував масаж руками, і Ольга блаженно провалилась в напівдрімоту – ноги, які здавалось учора відваляться від безкінечної біганини сходами, стали невагомим, все тіло сповнювалось легкістю, ніби пара розчинила всі кістки в тілі.

Неля зачерпнула жменю рідкого мила, з запахом конвалій, які Ольга неймовірно любила, та завжди контролювала, щоб в її маєтку вдосталь готувалось пахучого екстракту з цих квітів. Покоївка втирала мило в дівоче тіло, потім поливала теплою водою, змиваючи піт, бруд і піну.

Після цього Ольга перейшли в мильню, де Неля допомогла вимити їй волосся все тим же милом з запахом конвалій, а потім ще раз ополоснула всю Ольгу прохолодною водою, що принесло неймовірну полегкість після гарячого повітря парної. Чиста, відпочивша і задоволена Ольга повернулась до власного покою. Тут Уляна не полінилась злегка протопити грубу, і в кімнаті було затишно і тепло. Стара нянька подала Ользі тонізуючий м’ятний чай з легкими солодкими бісквітиками. Борковська з задоволенням перекусила, допоки її довгі коси сохнули біля теплої пічки.

Повернулась Неля, яка затрималась у лазні, щоб теж обмитись. Дівчина розрум’янилась, і Ольга відмітила про себе, що покоївка надзвичайно гарненька. Проте варто було барині поглянути на себе в дзеркало, і вона признала, що то лазня творить з жінками дива, бо й сама виглядала чарівно. Служниця стала допомагати Ользі одягатись. Для сьогоднішнього вечора Ольга обрала світло-блакитну сукню із оксамиту, з одворотів верхньої пишної спідниці проглядала біла атласна нижня спідниця з мереживом по подолу. Таке ж мереживо прикрашало й широкі рукава.

Корсаж сукні прикрашало гаптування срібною ниткою, у вигляді невеличких квіточок. Шию і вуха Ольга прикрасила комплектом прикрас, що залишились їй від матері – трішки масивніший ніж вимагала сучасна мода срібний гарнітур, сплетений ніби з квіткових мотивів, в якому краплями роси сяяли дрібні сапфіри. Шпильки із сапфіровими головками били призначені для утримання високої зачіски.

Ольга окинула завершений образ в дзеркалі і залишилась задоволеною. Костюм робив її на вигляд суворішою і старшою, але додавав серйозності. У відсутності батька вона була повноправною господинею в маєтку, тому і враження мала на гостей проводити відповідне. Трішки бентежило те, що сукня і зачіска були виконані по останній московській моді, яка не набула ще такого великого поширення на Полтавщині. Та, зрештою, Ольга вирішила, що так буде і краще. Вона все літо штудувала модні каталоги, писала батькові, щоб той надіслав їй описи модних в Москві одягу і зачісок – більш за все дівчина боялась, що в столиці Московського царства її піднімуть на сміх, чи й чого доброго оштрафують за застаріле вбрання. Але тепер, оскільки поїздка в Москву скасувалась, не було потреби берегти розкішне вбрання, чи применшувати Неліні уміння робити зачіски.

Ольга звеліла Нелі повідомити Адаму ЛІпинському, що вона готова. Дівчина планувала разом з нареченим вийти по парадних сходах вниз, і там зустрічати з ним гостей. Необхідно було представити шляхтича всім. Вона зіткнулась з Адамом в напівтемряві коридору, і змогла як слід роздивитись вже біля сходів. Відмітила, що чоловік виглядає бездоганно, хоч і вдягнений по своїй польській моді. Кожна деталь його гардеробу підкреслювала багатств сім’ї ЛІпинських – тонка тканина сорочки, прикрашена білою вишивкою, світло-сірий оксамитовий жупан до коліна, розшитий срібним галуном, з срібними ґудзиками, як спереду так і на рукавах. Сама не розуміючи навіщо, Ольга прослідкувала поглядом нижче, щоб відмітити, що сірі штани міцно отягують сильні стрункі ноги нареченого.

Коли вона підняла погляд від його стегон, то зрозуміла, що сама поставила себе в незручне становище - Адам прослідкував за її поглядом, і тепер в його зелених очах з’явились золотаві бісики, він над нею потішався! Ольга зробила максимально суворе обличчя, і опершись на його руку, дозволила нареченому допомогти зійти їй зі сходів. Відчуття міцних м’язів під її тонкими пальчиками, і тепло його близького тіла раптом почало вселяти в дівчину впевненість. Тому до останньої сходинки дівчина вже підходила з посмішкою на обличчі, готова вітати гостей.