Розділ 10.

— Ти з’їхала з глузду, — твердо заявила Аліна наступного дня, коли ми по обіді сиділи на балконі. Я як раз закінчувала свій пейзаж.

— Чому це? — я затиснула зубами дерев’яний кінчик пензлика і окинула свою роботу скептичним поглядом.

— Будь ласка, не вдавай із себе дурепу. Нащо ти погодилась піти із цим Сашком до кафе? Водій твій про все розповість Герману. У тебе можуть виникнути дуже великі неприємності. Ти це розумієш?

— Я не зробила нічого такого, щоб у мене виникли неприємності, — я залишила пензлик у склянці з водою.

— Аріно, я бачила вас і так само чудово бачила, як ви дивились одне на одного. Цього вже достатньо для неприємностей, — Аліна почала ходити балконом, схрестивши руки на грудях.

— Чому ти так злишся? — я розгублено подивилась на сестру.

— А ти не розумієш? Я дуже не хочу, щоб у тебе виникли проблеми. Я хвилююсь за тебе. Ми ж сестри, врешті-решт!

— Не треба хвилюватися, — я усміхнулась. — Не пропаду. Все зі мною буде гаразд. Ти мені краще скажи, чому так рано сьогодні прокинулась?

— Бо погано чогось стало, — Аліна сіла на м’який стілець, який я притягнула зі спальні на балкон. — Може, це через морозиво?

— А що саме тебе турбує? — я присунула свій табурет ближче до сестри. Її блідість мені зовсім не подобалась.

— Нудить. Ніколи із шлунком проблем не було. Ще вночі погано себе почувала, а на ранок зовсім вивернуло.

— Слухай, — трохи помовчавши, почала я і акуратно стиснула долоню Аліни у своїй руці. — Може, ти вагітна?

— Не знаю, — вона насупилась і стала геть блідною як полотно.

— Гей, ти чого? — я не на жарт злякалась, коли сестра закотила очі. — Аліно! — я поплескала її по щоках, і швидко схопивши пляшку води, яка стояла біля входу до спальні, змочила обличчя сестри. — Ти мене чуєш?

— Чую, — тихо відповіла вона.

— Потрібно повернутися додому, — я допомогла Аліні піднятися, провела її до кімнати і вклала на своє ліжко. — Треба негайно викликати лікаря.

— Не треба. Не треба ніякого лікаря. Зараз все мине. Краще дай мені води, будь ласка.

Я принесла воду, і поки Аліна її жадібно ковтала, відчинила ширше дверцята балкону, щоб до спальні потрапило побільше свіжого повітря.

— Я передам покоївці, щоб вона посиділа з тобою, а я сама поїду до аптеки. Візьму тест на вагітність і подивлюсь щось для шлунку.

— Не треба. Мені просто потрібно трошки полежати, — Аліна усміхнулась, але її обличчя досі залишалось занадто блідим.

— Жодних суперечок, інакше Григорій твій сердитиметься на мене, бо я його дружину не вберегла. Відпочивай.

Олексій, як зазвичай, був напоготові, тому я одразу вирушила до найближчої аптеки. Походивши між стелажами, я швидко знайшла тест і за порадою консультанта, пігулки від отруєння. Вже стоячи на касі, я подивилась на вітрину, де лежали протизаплідні засоби. Я гадки не мала, як ними користуватися і логічно, що для початку треба було порадитися з гінекологом. Подумки зробивши позначку на цьому, я купила все, що було необхідно і повернулась додому.

Аліна вже сиділа на ліжку, коли я тихенько зайшла до спальні.

— Як ти? — із занепокоєнням спитала я.

— Вже краще. Кажу ж, що просто треба було трохи полежати.

— Можливо, але треба перевірити про всяк випадок, — я простягнула сестрі тест.

Минуло хвилин п’ятнадцять, перед тим як Аліна з’явилась на порозі кімнати з розширеними від подиву очима.

— Ну що там? — не витримавши тривалого мовчання, спитала я.

— Здається… Вагітна, — коротко відповіла вона і продемонструвала тест з двома смужками.

Пізніше Аліна зібралась з силами і зателефонувала Григорію. Я сиділа неподалік і чула радісний голос її чоловіка, який долинав з динаміку телефона. Усмішка непомітно торкнулась моїх вуст. Я була відверто рада, що у Аліни незабаром народиться дитина, і вона стане матір’ю. З чоловіком у неї чудові стосунки, вона його кохає, це помітно і про це навіть не треба казати, щоб переконатися у правдивості цих спостережень. Дивлячись на те, наскільки уважно Гриня ставився до моєї сестри, телефонував їй, цікавився усім, що стосувалось Аліни, її почуття були цілком взаємними.

Я одразу пригадала про свої стосунки з Германом. Якийсь незрозумілий односторонній зв’язок, який ментально розвалився, варто було моєму чоловікові поїхати у відрядження.

— Аріно, — звернулась до мене сестра.

Я часто закліпала очима, позбавляючись важких роздумів, і уважно подивилась на Аліну.

— Так?

— Гриня тобі привіт передавав і сказав, що завтра з Германом вже повернеться додому.

Я не могла сказати, що така новина мене дуже потішила. Але, з іншого боку, я хотіла поговорити зі своїм чоловіком і з’ясувати одне просте питання, якого біса він дозволив собі обійматися з іншою жінкою на очах у десятків людей?

Самій досі не вірилося в те, що цей інцидент мене настільки сильно зачепив. Просто хотілось зрозуміти, чому Герман спочатку казав про одне, а потім зробив геть протилежне? Якщо наш шлюб для нього лише привід злиття двох родин, тоді чому у мене відсутня звичайна свобода? Чому я не можу робити те, що хочу? Якщо наш шлюб для Германа означав щось більше, аніж просто угода, тоді я взагалі вже не бачила жодного логічного ланцюжка.

— Дякую. Сподіваюсь, ти Грині теж передала від мене вітання?

— Так, звісно, — Аліна вся буквально світилась щастям. — Що з тобою? — вона стала серйозною і сіла ближче до мене.

— Герман повертається, — коротко пояснила я.

— Просто поводь себе із ним ласкавіше, — порадила сестра.

— Знаєш, коли він мені допоміг з університетом, придбав усі ці фарби… Я якось інакше подивилась на нього, чесне слово. Між нами щось змінилось. В кращій бік. Я думала, про те, що якщо не кохання нас об’єднає, то хоча б елементарна повага одне до одного. Траплялись такі моменти, коли я навіть про Сашка не згадувала. А потім я побачила таке. І як після цього я повинна примушувати себе вдавати, що все гаразд?