Відступ.

Гострі акуратні коліна, тонкі бліді зап’ястя, м’яка лінія вилиць і ці родинки на шиї, які так і спокушали поцілувати всі разом і кожну окремо. Неквапливо, щоб якомога чіткіше відчути момент. Вона вже була в мені, десь глибоко в душі, в крові, в серці. Потрапила всередину непомітно, все змінила і зробила мене інакшим. Виявилось, що дуже важко визнавати той факт, що ти вже не ти, а твій звичний чудово сформований світ раптом вкрився глибокими тріщинами, крізь які рясними потом хлинули чорно-золотисті промені нової реальності.

Це повинен був бути звичайний шлюб за розрахунком, на вигідних для двох сторін умовах. Ще одна акція, яка у майбутньому обіцяла принести неабиякий прибуток. Але щось пішло не так. Майже одразу. Стрімко, різко, ніби сніг, який випав у середині липня. Я був я, і одночасно і цим вже геть інша людина. Що вона зробила зі мною? Чому я тепер став таким? Скільки часу минуло з моменту нашого весілля? Декілька тижнів? Знаю, що отрута, зазвичай, вбиває майже миттєво. Але моя особиста отрута, здається, була доволі витончена і не квапилась одразу мене прикінчити.

Сидячи на краю ліжка, я просто дивився на неї… Блідне місячне сяйво, яке ледь просочувалось крізь щільні штори, м’яким відблиском лягло на груди, які спокійно здіймались і опускались. Руде, майже вогняне волосся розкинулось по білій м’якій подушці. Гарно… Мальовничо. Природньо.

Я сидів нерухомо, навіть кінчики пальців не тремтіли. Просто сидів, просто дихав, просто дивився на неї. Віднедавна я міг дозволити собі таку маленьку розкіш. Напевно, смішно все це, але мені зовсім не хотілось сміятися. Та і не вийшло б. Вона молода дівчина, яка прагне змін, свободи і пригод, а я… Вже дорослий, сформований. Безодня між нами була довжиною у вічність.

Я чудово розумів, що вона не кохає і ніколи не покохає мене, але гостре почуття егоїзму, первісного бажання зробити все, що вона була тільки моєю, отруювало сильніше, ніж моє кохання до Аріни. Не знав, що буває так… Просто побачив її у день нашого весілля і дивне глухе клацання у грудях ніби почало зворотний відлік.

Тонке зап’ястя, оплетене ниточками вен, які створювали вишуканий візерунок. Одержимо хотілось його поцілувати. Акуратно і так, щоб дотики моїх вуст були ледь відчутними, щоб не розбудити. Але я стримав себе. Вся ця сентиментальна дурня ні до чого. Дурна вона і з якимсь вже неприємним дитячим відґуком. Так дорослі чоловіки, зазвичай, себе не поводять, тільки якщо… Не закохані. По-справжньому. Не підкорені банальним сексуальним інстинктом, плотським голодом, а впевненому тихому голосу, який лунає з грудей, трохи ліворуч від їх центру.

Мені вже було час йти. Попереду очікувало ще дуже багато справ, які варто було негайно виконати, щоб завтра нормально виступити на нараді директорів. Але ноги не слухались. Доклавши зусиль, я все ж таки підвівся. Аріна заворушилась у ліжку, перевернулась на інший бік і підклала долоню під щоку. Вона завжди так робила саме уві сні. Це в неї щось на рівні інстинктів.

Я обережно усміхнувся, ніби навіть моя німа усмішка була спроможна випадково розбудити Аріну. Повільно підійшовши до неї ближче, я схилився і поцілував у скроню, а потім так само повільно попрямував до виходу з кімнати.

Затримавшись на мить на порозі, я озирнувся, щоб торкнутися поглядом гострих колін, тонких блідих зап’ястків і м’якої лінії вилиць. Це в мене також вже було щось на рівні інстинктів.